Словник української мови

ПРОБИ́ТИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до пробити 1,2, 4. Вчора тут [у ґуральні] були машини, теплі, живі, міцні апарати, що упирались і не давались, коли їх били. Сьогодні — вони лежали худі, спорожнілі, скорчені вдвоє, з пробитим боком, руді й облізлі (Михайло Коцюбинський, II, 1955, 94); В протилежній стіні пробиті були ще одні двері, зараз замкнуті (Семен Скляренко, Святослав, 1959, 81); Матвій ішов, .. припадаючи на праву ногу, пробиту багнетом (Іван Микитенко, II, 1957, 308); [Кассандра:] Згадала я про нашого Троїла, до тебе він такий подібний був... а надто як лежав мечем пробитий ... спокійний, тихий, гарний ... (Леся Українка, II, 1951, 258); Човен Данильченка пішов на дно посеред річки, пробитий осколками (Леонід Первомайський, Дикий мед, 1963, 473); Біля пробитої через сніг дороги дрімали вітряки (Петро Панч, На калиновім мості, 1965, 80); Доріжка ніби пірнала в густий старий садок, як у тунель, пробитий в густому гіллі (Нечуй-Левицький, IV, 1956, 89); З ранку й до вечора без тепла, без затишку, в кабіні протяги, фуфайка наскрізь пробита вітром (Олесь Гончар, Тронка, 1963, 280); Воротар стрибнув, але сильно пробитий м'яч ковзнув по його долонях і затріпотів у сітці (Любомир Дмитерко, Наречена, 1959, 135);  * Образно. Ще небо тремтіло од вибухів лютих, Покрите югою, пробите снарядом (Андрій Малишко, Звенигора, 1959, 117);
//  у знач. прикм. На вівтарі, мабуть, богам товстим у жертву, людських сердець живих, пробитих курилось много (Іван Франко, XIII, 1954, 131);
//  у знач. ім., пробитий, того, чол. Що-небудь діряве, у пробоїнах і т. ін.; щось зіпсоване, порване, непридатне для користування. Вийде шите на пробите (Українські народні прислів'я та приказки, 1963, 195);
//  пробито, безос. присудк. сл. В деяких місцях толь було прорвано чи пробито (Антон Хижняк, Тамара, 1959, 176); У Якима було пробито тім'я (Олесь Донченко, III, 1956, 12).