в означеннях
Тлумачення, значення слова «пробивати»:

ПРОБИВАТИ, аю, аєш, недок., ПРОБИТИ, б'ю, б'єш, док.

1. перех., чим і без додатка. Ударяючи по чому-небудь, робити отвір, заглибину і т. ін.; ударами, напором утворювати в чому-небудь діру, проходи тощо; проломлювати. Його відерце перше пробива лід у криниці, що уночі замерза (Марко Вовчок, I, 1955, 295); Бере сокиру й свердла полісовщик, В корі сріблистий пробиває отвір І радісно до рани припадає Устами спраглими (Максим Рильський, III, 1961, 168); Я тикнув зонтиком в мох, і кінець зонтика пробив дірку наскрізь (Нечуй-Левицький, II, 1956, 413);  * У порівняннях. Серце застукало швидко-швидко, наче хотіло пробити тісну клітку й вискочити на волю (Олесь Донченко, II, 1956, 40);
//  безос. Удень Корнієві трапилося йти через греблю.. В одному місці крізь неї дзюрчить вода. — Бач, таки пробило дірку! — подумав Корній (Борис Грінченко, I, 1963, 412); — Вирив вам дучку в повний профіль... Не дуже, правда, розкішно, але сухо. І зверху не проб'є, і вітер не задуватиме (Олесь Гончар, III, 1959, 216);
//  Прорубувати (двері, вікно і т. ін.). Строю я будинок Із сухих дощок.. Ні дверей, ні вікон Тут я не проб'ю (Яків Щоголів, Поезії, 1958, 110);
//  Стріляючи в кого-небудь, ударяючи чимсь гострим, твердим або несподівано натикаючись на щось гостре, тверде, ранити; проломлювати. Пробила ніженьку На сухую груду (Укр. пісні, 1, 1964, 88); Есесівка вистрелила і пробила Дроновій руку (Антон Хижняк, Тамара, 1959, 198); Упав Степан прямо на каменюку і пробив собі голову свою буйну... (Гнат Хоткевич, I, 1966, 70);  * Образно. Тяжкий біль і смуток пробив серце дівчини (Наталія Кобринська, Вибр., 1954, 209);
//  Кулею, снарядом і т. ін. прострілювати що-небудь наскрізь (про неживі предмети). Снаряди б'ють — не пробивають, кулі також не беруть. Підбігає до мене командир дивізії, трохи не плаче. «Виручай, — каже, — товаришу Горобець, порадь мені, як цю прокляту стіну взяти» (Григорій Тютюнник, Вир, 1964, 261); Невидима куля шелеснула над головою, пробивши мій капелюх (Ігор Муратов, Буковинська повість, 1959, 33);
//  розм., рідко. Ударяючи об що-небудь, пошкоджувати, розбивати щось. Трьох чортих перетанцював [Хома], усі чоботи свої пробив, вибиваючи гоцака (Квітка-Основ'яненко, II, 1956, 242).
 Пробивати (пробити) квиток — компостером витискати знаки контролю на залізничних, трамвайних і т. ін. квитках.

2. перех., кому, чим і без додатка. Прокладати (дорогу, шлях і т. ін.); протоптувати (слід, стежку тощо). Постаті суворі й дикі Десь бредуть на четвереньках І дорогу пробивають В темнім гаю опівночі. Батько Атта Троль ступає, З ним синочок (Леся Українка, IV, 1954, 152); Вони поодкидали сніг від порога, пробили стежку до колонки (Іван Сенченко, На Батиєвій горі, 1960, 9);
//  Переміщаючись, рухаючись уперед, долати перешкоди; пробираючись куди-небудь, робити прохід, звільняти шлях і т. ін. Він бачив, як її голова наче пливла побіля других, рвонувся, пробиваючи собі дорогу кулаччям (Гнат Хоткевич, I, 1966, 111); Падають [солдати-штурмовики] під кулями і знову зводяться в повний зріст, кидаючись на штурм берегових укріплень, пробиваючи проходи гранатами (Олесь Гончар, II, 1959, 419); Лицар, Щоб собі пробить дорогу, Так смертельно, тяжко вдарив.. В скелю, що сліди зостались І по сей день на камінні (Леся Українка, IV, 1954, 140); Раптом вихватились двоє охоронників.. і пробили в натовпі прохід на вулицю до підвід (Андрій Головко, II, 1957, 185);
//  у сполуч. із сл. шлях, путь, перен. Ламаючи опір противника, просуватися вперед. Ворог пробив шлях на Здолбунів! (Яків Качура, II, 1958, 388); На кручу височенну, Грудьми пробивши путь, Під знаменом червоним Бійці на штурм ідуть (Ігор Муратов, Піонер. слово, 1951, 160);
//  перен. Відвойовуючи, освоюючи нові території, торувати шлях, створювати вихід (до моря, океану і т. ін.). Пробивши.. новий вихід до океану, ми повинні створити ще одно велике місто на березі океану, другий Владивосток (Олександр Довженко, III, 1960, 127); Петро [Перший] пробив шлях до Балтійського моря і таким чином завершив боротьбу російського народу за морське узбережжя (Історія СРСР, II, 1957, 21);
//  Будувати, споруджувати (тунель, канал і т. ін.). Вибухівка у формі довгастих циліндричних зарядів нині допомагає шахтобудівникам у стислі строки пробивати стволи, що ведуть у надра землі — до покладів руди й вугілля (Радянська Україна, 11.V 1962, 2); — Підвищити дамбу, затримати хвилі, щоб вони не ринули через край, доки проб'ємо канал (Гордій Коцюба, Нові береги, 1959, 374);
//  Прокладаючи дорогу, залізницю і т. ін., розчищати, звільняти місце; прокладаючи штучне русло, розкопувати, розривати що-небудь. Людські руки творять чудеса! Вони будують великі міста, пробивають гори, прокладають залізниці (Петро Колесник, Терен.., 1959, 227); Корній зробив широкий рівчачок, тоді пробив іще далі вглиб (Борис Грінченко, I, 1963, 417);
//  Долаючи перешкоди, прокладати русло, річище і т. ін. (про річку, струмок тощо). Лютує Дніпр сердитий, Шлях ширше пробива, Реве несамовитий, Пороги підрива (Павло Грабовський, I, 1959, 588); Струмочок весело заблищав.., пробиваючи собі шляхи в низину (Олесь Досвітній, Гюлле, 1961, 147); Сумує, квилить, плаче рано В Путивлі граді Ярославна. І каже: — Дужий і старий, Широкий Дніпре, не малий! Пробив єси високі скали, Текучи в землю половчана (Тарас Шевченко, II, 1963, 387);
//  Долати, переборювати різні перешкоди (хмари, циклон і т. ін.). Літак пробиває товщу хмар (Леонід Первомайський, Дикий мед, 1963, 5); Льотчик попав у страшну грозу над горами, і такий фронт грози був могутній, що ніяк неможливо було його пробити (Олесь Гончар, Тронка, 1963, 22);
//  перен. Просочуватися крізь що-небудь (про рідину). Гіркі сльози пробивають вії (Юрій Яновський, I, 1954, 63); Над водою гірко і п'янко пахло осиковими сережками, вербовими котиками і соком, що пробивав молоду кору (Михайло Стельмах, I, 1962, 455);
//  спец. Руйнувати матеріал діелектрика (про електричний струм). Жакліна мовчки перевірила кожний осередочок клемника в електрошафі. За 17 хвилин вона знайшла місце, де пробивав електрострум (Ігор Муратов, Свіже повітря.., 1962, 115);
//  перен. Проростаючи, вибиватися, з'являтися назовні, проривати з силою що-небудь. Де усу буть, пушок м'якенький Біленьку шкуру пробивав (Іван Котляревський, I, 1952, 223); Коло хати півники посходили, пробивають гострими, як ножі, листками злежану землю (Василь Кучер, Трудна любов, 1960, 491); Ранні гречки.. тільки вилазять і на листочках в них мокра земля, яку вони ледве пробили (Михайло Коцюбинський, II, 1955, 236); Будуть знов листки міцні та дужі, Як простори літо обів'є, А весною, на краю калюжі, Знов їх синій пролісок проб'є (Максим Рильський, II, 1960, 134).
Дрож пробивав (пробивала) — те саме, що Дрож проймав (проймала, обгортав, обгортала, пронизував, пронизувала і т. ін.) (див. дрож); Пробивати (пробити) грудьми дорогу (шлях і т. ін.) кому — докладати всіх зусиль для досягнення ким-небудь якоїсь мети. Любити своє дитя.. — це ще не все, ти зумій грудьми пробити йому дорогу (Олесь Гончар, Тронка, 1963, 163); Пробивати (пробити) собі дорогу (шлях і т. ін.) див. дорога.

3. тільки док., перех. і неперех. Попереджаючи або повідомляючи про що-небудь, дати сигнал ударами об щось. [Виговський:] Хай довбиші проб'ють і прокричать, Що рада буде тут, на цім подвір'ї (Любомир Дмитерко, Навіки разом, 1950, 40);
//  Ударами або дзвоном позначити час (про годинник і т. ін.). У коридорі стінний годинник охрипло, з протяжним виттям пробив десять годин (Олесь Донченко, II, 1956, 184); Годинник .. пробив чотири (Зінаїда Тулуб, В степу.., 1964, 228); Він терпляче ждав, поки церковний сторож проб'є на дзвіниці північ (Анатолій Шиян, Баланда, 1957, 109);  * Образно. Історія пробила першу годину життя нового (Бллан, II, 1958, 59);
//  безос. На вежі міської управи пробило дев'ять. Катря кинулася й пішла швидше (Андрій Головко, II, 1957, 385); Пробило десь надворі чотири рази. Була північ (Юрій Яновський, II, 1958, 80).
Година пробила (проб'є); Час пробив (проб'є) — настав момент, який служить сигналом до якої-небудь дії, передвістям якогось стану. [Молодший лікар:] Як тривожно на серці! Годинника стрілка ще ніколи так мляво не міряла час. О, я знаю: вона урагану скоріше буде мчать, як година урочна проб'є] (Олександр Левада, Драми.., 1967, 65); Година остання Вже незабаром для мене проб'є (Дмитро Павличко, Бистрина, 1959, 111); Сходить над землею зоря комунізму, бо настав час їй зійти, бо пробив час занепаду капіталізму (Олександр Довженко, III, 1960, 70); Вірили [військовополонені] вже, що час нашого повороту до активної збройної боротьби з ворогом таки проб'є і що він уже не за горами (Василь Козаченко, Гарячі руки, 1960, 37); Пробила північ див. північ 1; Пробити бойову тривогу — дати сигнал про початок воєнних операцій. На есмінці пробили бойову тривогу (Василь Кучер, Чорноморці, 1948, 41); Пробити північ див. північ 1.

4. перех. Ударяти в бік воріт або передавати партнеру (м'яч, шайбу і т. ін.). Ісаєв пробив м'яч неточно, навіть не влучивши у ворота (Вечірній Київ, 10.VII 1961, 3).

Словник української мови: в 11 томах. — Том 8, . — Стор. 113.

Коментарі (0)