в означеннях
Тлумачення, значення слова «прочухан»:

ПРОЧУХА́Н, а, чол., розм.

1. Покарання побоями. — Ух! — каже [Тур], здригнувшись. — Братику, мені не знать що показалось... Проклятий прочухан зачинає кидати мене в трясцю (Пантелеймон Куліш, Вибр., 1969, 150); — Що ж ти мовчиш, як питають? Чи, може, схотів прочухана?.. (Микола Зеров, Вибр., 1966, 355); Мати — це мати, а батько — не тільки доброта, любов і тяжкий труд, а й невблаганна совість, і суворість, і добрий прочухан (Олександр Ільченко, Козацькому роду.., 1958, 442);
//  Бій, пов'язаний з великими втратами. Табір був укріплений хіба ж так! Мабуть, тут набиралися сил есесівські головорізи, оклигуючи після прочуханів на Східному фронті (Павло Загребельний, Європа 45, 1959, 40).

2. перен. Сувора догана, дорікання. [Анна:] Спізнилась знов! Ну, буде прочухан... (Іван Кочерга, III, 1956, 23); Ніби випадково передав [Кузьмін] їй того віршика в книзі.. і мовчки пішов з бібліотеки. Кілька днів не заходив — боявся прочухана (Юрій Збанацький, Сеспель, 1961, 174).
Давати (дати, задавати, задати, надавати і т. ін.) прочухана: а) бити, лупцювати кого-небудь. Івась, спершу боячись, щоб батько прочухана не дав за те, що такої шкоди наробив, тепер почав хвастати та вихвалятись (Панас Мирний, IV, 1955, 245); Мати за ковіньку да й прочухана надає, а батько байдуже (Ганна Барвінок, Опов.., 1902, 486); б) завдавати удару (на війні). Ой, зібрались партизани, Та ще й комнезами, Та й задали польській шляхті Добрих прочуханів (Пісні про Червону Армію, 1938, 41); в) лаяти кого-небудь, виголошувати сувору догану комусь. Перед начальником стояв не хто інший, як посильний з канцелярії, отой похмурий червоноармієць, якому щодня доводилось давати прочухана (Юрій Збанацький, Сеспель, 1961, 280); — Слід би було вже й сход зібрати, поговорити.. із селянством та заодно дати прочухана глитайні (Валентин Речмедін, Весняні грози, 1961, 51); Діставати (дістати) прочухана: а) бути побитим. Дістає він [школяр] такого прочухана, що весь у смугах додому іде, а то й на кукурудзі простоїть до вечора (Ігор Муратов, Буковинська повість, 1959, 10); Діставши доброго прочухана, гімназисти ніколи більше не наважувались нападати на олов яних солдатиків [учнів військової школи] (Спиридон Добровольський, Олов'яні солдатики, 1961, 119); б) вислуховувати лайку, догану.

Словник української мови: в 11 томах. — Том 8, . — Стор. 348.

Коментарі (0)