в означеннях
Тлумачення, значення слова «прочиняти»:

ПРОЧИНЯТИ, яю, яєш, недок., ПРОЧИНИТИ, чиню, чиниш, док., перех.

1. Відчиняти трохи, не зовсім. Стара їмость [попадя] входила пару разів, тихо, тихесенько прочиняючи двері (Гнат Хоткевич, II, 1966, 132); Круть несміливо прочиняє двері, заглядає. Не зразу наважується ввійти (Олександр Підсуха, Жарти.., 1968, 44); Тихо, щоб нікого не збудити, увійшла Соня в свою хату.. Тихенько прочинила в городчик маленьке віконце (Степан Васильченко, II, 1959, 197); Василько потихеньку відсунув засувець на бокових дверцятах, трошки прочинив їх (Петро Панч, Гарні хлопці, 1959, 156).

2. розм. Те саме, що розчиняти1 1. — Двері ширшенько прочиняє [лакей], щоб не зачепився, буває, пан (Борис Грінченко, I, 1963, 468); Есесівський офіцер.. відсуває вартового і поштовхом ноги прочиняє двері (Юрій Яновський, I, 1954, 211); Жінки прочинили в кухні двері навстіж, бо там від печі з короваєм дихала страшенна задуха (Юрій Смолич, Мир.., 1958, 41).

Словник української мови: в 11 томах. — Том 8, . — Стор. 346.

Коментарі (0)