ПРОЧИНЯТИСЯ, яється, недок., ПРОЧИНИТИСЯ, чиниться, док.
1. Відчинятися трохи, не зовсім. Із часу до часу прочиняються двері ошатненько, вигляне ласкаве, невпокійне обличчя з білою бородою (Марко Вовчок, VI, 1956, 221); Двері трохи прочиняються (Вадим Собко, П'єси, 1958, 187); Скреготнув ключ у замку, і двері трошки, на вузеньку щілинку, прочинилися (Василь Козаченко, Блискавка, 1962, 283).
2. розм. Те саме, що розчинятися1 1. Прочиняються двері, і миттю вскакують до теплушки Панько й Микита (Юрій Яновський, I, 1954, 184); Двері в школі прочинилися, і звідтіля, товплячись і на ходу одягаючись, висипали на двір школярі (Степан Васильченко, I, 1959, 100); Перед ними прочинилася тяжка хвіртка з маленьким заґратованим віконцем (Іван Микитенко, II, 1957, 259).
3. тільки недок. Пас. до прочиняти.