в означеннях
Тлумачення, значення слова «прочитувати»:

ПРОЧИТУВАТИ, ую, уєш, недок., ПРОЧИТАТИ, аю, аєш, док.

1. перех. і неперех. Сприймати що-небудь написане, надруковане, читаючи вголос або про себе. Демид склав одно, друге коротке слово. Андрій прочитував (Борис Грінченко, II, 1963, 77); Пив [Лукаш] чарку за чаркою і, прочитуючи останні рядки, майже після кожного речення ронив сльози (Гашек, Пригоди.. Швейка, перекл. Масляка, 1958, 305); Хо наблизився, глянув на табличку й прочитав: «Школа» (Михайло Коцюбинський, I, 1955, 173); Дістав [Чубенко] з кишені маленьку книжечку,.. трохи погортав і, складаючи слово до слова, прочитав записане його рукою (Юрій Яновський, II, 1958, 227);  * Образно. Він ніколи не казав прямо, але всі присутні легко прочитували прозорі письмена його прихованих натяків (Павло Загребельний, День.., 1964, 338);
//  що, про що. Знайомитися з чимсь шляхом читання. Він прочитував щодня всі газети, видавані в Галичині, щоб проінформуватися про настрій у краю (Іван Франко, IV, 1950, 164); Так дід колись розказував, Нехай здоров буде! А я за ним. Не знав старий, Що письменні люде Тії речі прочитають (Тарас Шевченко, I, 1963, 139); Прочитавши в газетах про остаточне приборкання.. повстанців,.. батько вийняв четвертий том енциклопедії (Юрій Смолич, II, 1958, 9); Пишу я, брате, вірші на дозвіллі; А ти їх часом тихо прочитай І пригадай — що знаєш, пригадай (Максим Рильський, I, 1960, 171);
//  що, про що. Знайомити когось із змістом чого-небудь написаного, надрукованого, читаючи вголос. Він прочитував цілу газету від заголовка аж до оповісток. Та й читальники слухали терпеливо від початку до кінця (Лесь Мартович, Тв., 1954, 418); Ось прочитали про вину Жукову... Ось оддали йому щось у руки.. — і Жук вийшов з гімназії (Панас Мирний, I, 1954, 342); Палійчук прочитав приговор (Михайло Стельмах, I, 1962, 628).

2. перев. док., перех. Усно передати, викласти зміст чого-небудь слухачам. Року 1895 він [1. Франко] блискуче прочитав у Львівському університеті вступну лекцію на тему «Наймичка» Тараса Шевченка (Михайло Коцюбинський, III, 1956, 35); Прочитати доповідь;
//  Виголосити напам'ять, уголос (вірші, молитву і т. ін.). Вона прочитувала довгі літанії та антифони [молитви] (так їй порадила Зоня) (Леся Українка, III, 1952, 648); Еней, молитву прочитавши І шапку цупко підв'язавши, В лісную гущу і пішов (Іван Котляревський, I, 1952, 123); — Лу, годі шматувати вам нерви! Прочитаю вам один вірш веселіший, хоч і написаний він теж в казематі (Зінаїда Тулуб, В степу.., 1964, 46).

3. перех. Виголошувати повчання, догану і т. ін.; вичитувати. Ображена вихователька негайно поскаржилася директорові. Директор.. прочитав йому сувору нотацію (Іван Багмут, Щасливий день.., 1951, 61).

4. перех. Сприймати значення, зміст яких-небудь умовних позначок, шифрів і т. ін. Світла ще досить, щоб можна прочитати ту азбуку з крапок-тире, і Петро її читає вільно, як звичайнісінький текст (Олесь Гончар, Тронка, 1963, 19);
//  Розкривати, сприймати внутрішній смисл чого-небудь. Саме в таких виставах — творіннях вітчизняної і світової класики і кращих п'єсах радянської драматургії — має проявитися обдаровання режисера, здатного свіжо, по-новому прочитати п'єсу (Радянська Україна, 21.VIII 1956, 1);
//  перен. Дізнаватися про чиїсь переживання, почуття (перев. з виразу очей, обличчя і т. ін.). — Я одразу прочитав і втямив той символ, що загадочно [загадково] блиснув тоді в твоїх оченятах (Нечуй-Левицький, IV, 1956, 232); — О, коли б твої очі сягнули В серце моє, — вони б там прочитали тривогу за сина! (Микола Зеров, Вибр., 1966, 314); Наполеон обвів поглядом присутніх, намагаючись прочитати, яке враження справили на них його слова (Панас Кочура, Золота грамота, 1960, 349).

5. тільки док., перех. і без додатка. Читати якийсь час. Прочитати до ранку.

Словник української мови: в 11 томах. — Том 8, . — Стор. 346.

Коментарі (0)