ПРОЦІДЖУВАТИ, ую, уєш, недок., ПРОЦІДИТИ, ціджу, цідиш, док., перех.
1. Пропускати, цідити крізь
що-небудь для очищення (перев. рідину). — Беруть
йоржів, відварюють. Потім починають їх
проціджувати й вичавлювати (Олександр Довженко, I, 1958, 423); Готовий
бульйон проціджують (Українські страви, 1957, 88); Треба
зарані все наготувати, та й доглянути, щоб до ладу
було. Звечора цід процідити, до світу учинити, щоб
на ранок усе готове було... (Панас Мирний, III, 1954, 250);
Як завжди, процідила [Марія] частину молока в
глечики, а частину в горщик, щоб спарити на снідання
(Ірина Вільде, Троянди.., 1961, 292); Перед фарбуванням
розчин слід процідити через чисту полотняну ганчірочку
або складену в два — три рази марлю (Гурток «Умілі руки в школі», 1955, 68); * Образно. Я йду до музею історії
юнацького руху. Уважно, відділ за відділом проціджую
очима, перевертаю в голові сторінки славної історії
(Григорій Епік, Тв., 1958, 370); Цензура дозволила Шевченкові
видати тільки ті твори, що вже друкувалися, та й то
добре їх процідивши (Життя і творчість Т. Г. Шевченка, 1959,
558);
// Пропускати через вузький отвір, щілину і
т. ін. Поривний вітер задирав сніг проти шерсті,
куйовдив, вихрив,.. проціджував через віконні щілини в
холодні квартири (Юрій Збанацький, Сеспель, 1961, 284); Молода
розгубилась, похнюпилась, жалісно віями закліпала, от-от
мало крізь них сльози не процідить (Михайло Стельмах, I, 1962,
60).
2. часто із сл. крізь зуби, перен. Вимовляти повільно, невиразно або знехотя. — Припізнились, припізнились, пора, хлопці, в ліс, — занепокоєно проціджує [Гнат] крізь загущені вуса і бороду неквапні слова (Михайло Стельмах, I, 1962, 70); Вчителька подивилась на мене так прикро. — А нам тепер жалування прибавили, — процідила крізь зуби (Архип Тесленко, З книги життя, 1949, 86); — Проходь, проходь, — злобно процідив Гопченко, ніби боявся підпустити Коропова до себе (Василь Земляк, Гнівний Стратіон, 1960, 151).