ПРОЦІЛО́ВУВАТИ, ую, уєш, недок., ПРОЦІЛУВА́ТИ, ую, уєш, док., перех., розм.
1. Цілуючи, порушувати цілісність чого-небудь. [Явдоха:] Та годі-бо, ще й щоку процілуєте, буде дірка (Марко Кропивницький, II, 1958, 362); * Образно. На шибці ясніє цятка. Щось гаряче, щось золоте продирає, прогризає в замурованій шибці дірочки, проціловує (Степан Васильченко, II, 1959, 213).
2. тільки док. Цілувати якийсь час.