ПРОЦОКАТИ, аю, аєш, док., розм.
1. Док. до цокати. Вже й ноги останнього коня процокали через місток (Юрій Яновський, I, 1958, 141); По коридору процокали підковами чиїсь чоботи; потім цокання стихло біля дверей кімнати (Павло Загребельний, Європа 45, 1959, 42).
2. Цокати якийсь час.