Словник української мови

ПРОДЕШЕВИТИ, влю, виш; мн. продешевлять; док. Зазнати збитків унаслідок невигідного продажу чого-небудь. [Тіпка:] Краще вам худобу на місці продать, бо у ярмарці можна продешевить (Марко Кропивницький, II, 1958, 476); Цілий тиждень тягався [Дикун] з тим маслом та медом, поки все не розпродав. Він би впорався й раніш, але боявся продешевити (Спиридон Добровольський, Очаківський розмир, 1965, 191);
//  перен., розм. Недооцінити себе, своїх достоїнств, здібностей і т. ін. — Нащо, скажіть, я виходила заміж за цього свавільця? — Тільки для того, щоб не продешевити і в дівках не засидітись, — одразу ж відповідає дядько Микола (Михайло Стельмах, Щедрий вечір, 1967, 106).