ПРОФАНУВА́ТИ, ую, уєш, недок. і док., перех., книжн. Піддавати профанації. — Пішовши звідси, ви тим самим складете зброю, визнаєте свою неспроможність довести, що Каргат профанує техніку (Юрій Шовкопляс, Інженери, 1956, 225); Несмак у поезії є шкідливим і небезпечним насамперед тим, що профанує ідеї, принижує або й викривляє їх незалежно від найкращих задумів автора (Радянське літературознавство, 2, 1965, 18).