Словник української мови

ПРОФЕСІОНА́Л, а, чол. Той, хто зробив яке-небудь заняття предметом своєї постійної діяльності, своєю професією. Дуже талановиті і обдаровані [італійські] актори працювали нероздільно з неакторами, і часом не розбереш, хто кращий — професіонал чи непрофесіонал (Олександр Довженко, III, 1960, 142); Виготовленням залізних виробів займались у стародавній Русі професіонали-ковалі (Нариси стародавньої історії УРСР, 1957, 414); Розмах діяльності російської частини ЦК вимагав великої кількості працівників. А їх якраз не вистачало. Це й викликало потребу направити до Києва сім'ю видатних революціонерів-професіоналів Ульянових (Український історичний журнал, 2, 1960, 93);
//  чого. Добрий фахівець, знавець своєї справи. Вони бігли, як старі фронтовики, пригнувшись, петляючи, відстрелюючись, повзучи, це були професіонали військової справи (Юрій Яновський, II, 1958, 220).