ПРОФЕ́СОР, а, чол.
1. Найвище вчене звання, що
надається найбільш кваліфікованим викладачам вузів та
працівникам наукових установ і лікувальних закладів,
що керують науково-дослідною і лікувальною
роботою; посада, яку займає людина з цим званням;
//
Особа, яка має це звання, займає цю посаду. Політичні
обставини викинули з Росії професора Київського
університету Михайла Драгоманова, і він емігрував
(Михайло Коцюбинський, III, 1956, 31); Він оце тільки повернувся з
університету після урочистого річного акту. Як ректорові
й професору російської словесності, йому довелося
виступити з великою промовою (Зінаїда Тулуб, В степу.., 1964,
227); Особливо він пильнував за лікарями, і коли
старенький професор йшов обходом по госпіталю із притихлим
почтом медицини в білих халатах, він не зводив із нього
очей (Григорій Тютюнник, Вир, 1964, 199);
// жарт. Великий знавець
якої-небудь справи. — Косити тебе не треба вчити,
бо ти в цьому професор (Михайло Томчаній, Жменяки, 1964, 211).
2. зах. Учитель. — Грицю! — сказав батько.. — Видиш оту хату?.. Пам'ятай собі, се школа.. Сюди будеш ходити вчитися.. Справуйся добре, не пустуй, пана професора слухай (Іван Франко, II, 1950, 56).