в означеннях
Тлумачення, значення слова «проґавити»:

ПРОҐАВИТИ, влю, виш; мн. проґавлять; док., перех. і без додатка, розм. Пропустити кого-небудь, упустити щось, відволікаючись, через неуважність, нерозторопність і т. ін. [Самрось:] Проґавив кума, Онопрія Митрохвановича, в церкві та й не похристосувався з ними!.. (Марко Кропивницький, II, 1958, 8); Надія.. з ґанку будинку не зводила очей, щоб не проґавити, коли Смоливус вийде на вулицю (Степан Чорнобривець, Красиві люди, 1961, 144); Ольга слухала, сердечно боячись, щоб не проґавити й одного слова (Яків Качура, II, 1958, 43); Не проґав м'яча, не промаж, на тебе [футболіста] дивиться сто очей (Михайло Чабанівський, Катюша, 1960, 34);
//  Не використати слушного для чого-небудь моменту (через недогадливість, втому, лінощі і т. ін.). Думав [Славко], що як проґавить цю нагоду до розмови [з Потурайчином], то вже пропащий навіки (Лесь Мартович, Тв., 1954, 368); [Прохор:] Ну що, товаришу майор, виспались? [Срібний:] Виспався, як ведмідь, а проґавив таку нагоду повернутися під Букрин з командуючим (Любомир Дмитерко, Драм. тв., 1958, 102); Тиміш.., коли Савка йшов на сцену, провів юнака глумливим поглядом, ще й пальцем покивав. І насмішники, ясна річ, не проґавили того, щоб зайвий раз реготнути (Ярослав Гримайло, Незакінчений роман, 1962, 8);
//  Втративши пильність або послабивши увагу до кого-, чого-небудь, прогледіти щось. ..новоіскрівці проґавили і класове походження і реальне політичне значення ідеї бойкоту.. (Ленін, 11, 1970, 190); — Хочеться мені в цій людині до кінця розібратися. Чому він такий? Що ми самі в ньому проґавили? Чого для нього не зробили? (Вадим Собко, Справа.., 1959, 78); Як тільки вийде гуляти дівчина, слуги її ні на крок не відпускають, бо наказав вельможа, що як тільки слуги проґавлять і допустять до того, що вона побачиться із своїм коханим, то вкине їх на споживок голодним вовкам у глибоку темну яму (Григорій Тютюнник, Вир, 1964, 221);
//  Втратити кого-, що-небудь через забарливість, інертність, нерішучість і т. ін. Треба було стрімголов летіти від одного [поїзда] до другого, щоб не проґавити пошту (Семен Журахович, Звич. турботи, 1960, 39); — Ех, Зіньку, Зіньку, — зітхнув сторож. — Допарубкуєтесь ви, що проґавите Тетяну. Будете кусати лікті... (Спиридон Добровольський, Тече річка.., 1961, 222); Захопившись красою теплого ранку, я проґавив кілька разів рибу і перестав стежити за поплавцями (Олександр Копиленко, Як вони.., 1948, 59).

Словник української мови: в 11 томах. — Том 8, . — Стор. 146.

Коментарі (0)