ПРОГА́ЛИНА, и, жін.
1. Проміжок між чим-небудь. Носять [люди] каміння і замуровують прогалину (Леся Українка, I, 1951, 455); Підскочив [Панько], ухопився руками за вершок і, соваючи босими ногами по брамі, зачіпав нігтями за цвяхи, за прогалини межи дошками (Лесь Мартович, Тв., 1954, 165); У кузові стояли ящики з консервами, між: ними в прогалинах насипом лежала морожена слизька риба (Сава Голованівський, Тополя.., 1965, 12).
2. Просторе, вільне від дерев, хлібів, іншої
рослинності місце на узліссі, серед лісу, в саду, в полі і т. ін.;
велика галява. Сів [Павло] на коня й пустився на
прогалину, що була серед квітів у царському саду (Три золоті слова, 1968, 110); Молода компанія перебігла його
[садок] і розсипалась на широченькій прогалині перед
домом, серед квітників (Нечуй-Левицький, IV, 1956, 86); З лісу
на прогалину виходять дядько Лев і небіж його Лукаш
(Леся Українка, III, 1952, 193); Коли взяти вбік до лісового
озера, дерева рідшають, відкриваючи чималу
прогалину (Михайло Стельмах, I, 1962, 217);
// Голе, позбавлене
льодового покриву місце на поверхні води. У величезних
прогалинах чистої води з'явилось багато морського звіра
(Микола Трублаїні, Крила.., 1947, 16); Біля правого, крутого
берега Дніпра утворилась широка прогалина, чиста від
криги (В ім'я Вітчизни, 1954, 65).
3. перен. Упущення, пропуск, вада. Юзя почала
надолужувати.. прогалини в своїй науці й вихованню
(Леся Українка, III, 1952, 662); Ми, комуністи, завжди
тверезо і критично оцінюємо досягнуте, сміливо викриваємо
недоліки і прогалини в роботі, щоб швидше їх
ліквідувати, щоб працювати ще краще, ще наполегливіше в
ім'я повної перемоги комунізму (Матеріали XXII з'їзду КП
України, 1961, 90);
// Недолік, недоробок, хиба. На
жаль, в ділянці збирання і вивчення робітничого
фольклору у нас зроблено ще мало, і прогалину цю треба
якнайдіяльніше заповнити (Максим Рильський, III, 1956, 146).