ПРОГАНЯТИ, яю, яєш і рідко ПРОГОНИТИ, ню, ниш, недок., ПРОГНАТИ, прожену, проженеш, док.
1. перех. Гнати, змушуючи йти у певному напрямку,
проходити повз або через певну місцевість (тварин).
Ой шумлять верби да кінець греблі, А що буря верхи
позривала, Ей, туди удова, удова молодая Та сірії воли
проганяла (Українські народні пісні, 1, 1964, 57); На вулиці
спориш пилом припав: от тільки-тільки прогнали
худобу на поле (Андрій Головко, I, 1957, 274); Артільний пастух
Митяша кожного ранку й вечора неодмінно
вештається якийсь час на будівництві, поки прожене повз
Вовчий Брід свині (Іван І. Волошин, Наддніпрянські висоти, 1953, 41);
У 60-х роках XVI ст. купці тільки привілейованих
міст (головним чином Львова) прогнали через Перемишль
більше 20 тис. волів (Історія УРСР, I, 1953, 156);
// Гнати
під конвоєм у певному напрямку (звичайно людей).
Я б тебе не кинув, хоч би дізнавав я щодень катування,
хоч би мене гнали в Сірію киями, в Нубію різками, хоч
би проганяли в гору канчуками (Леся Українка, IV, 1954, 275);
Одного не похваляв тільки — тої брутальності, з
якою виряджали їх [солдатів]: серед ночі, майже
роздягнутих, під охороною прогнали з казарми на станцію
(Андрій Головко, II, 1957, 440); На другий день робітники
цукроварні застрайкували. А ще через день нашою вулицею
прогнали кількох робітників, оточених кінними
стражниками (Петро Панч, В дорозі, 1959, 168);
// Переганяти
що-небудь по чомусь, через щось. Щоб зробити операції
[на серці] безпечними, поряд з гіпотермією вдаються
до штучного кровообігу, коли кров проганяють по
судинах своєрідним насосом — «механічним серцем»
(Наука і життя, 3, 1957, 17); Для утворення раковини устриця
повинна прогнати через своє тіло таку кількість води,
яка в кілька тисяч разів перевищує її власну вагу (Таємниці вапна, 1957, 15);
// розм. Примушувати працювати
(мотор, машину і т. ін.) з метою перевірки,
випробування. Прогнати мотор;
// також неперех., розм.
Обробляти смугу поля, залишаючи позад себе борозну,
ручку і т. ін. [Селянин (запалившись):] Ой ви, голото
чортова! ..Чи ви [ткачі] судні хоч борозну рівно прогнати
або снопки на воза скласти? (Леся Українка, IV, 1954, 226);
Коли сходило сонце, одинадцять косарів прогнали на
повні гони по третій ручці (Іван Ле, Історія радості, 1947,
183).
Проганяти (прогнати) крізь стрій — у армії царської
Росії та деяких інших старих арміях — проводити
солдата між рядами вишикуваних солдат з метою
покарання його ударами палиць. Перед розстрілом.. його
прогнали крізь стрій і вліпили 600 ударів палицями
(Гашек, Пригоди.. Швейка, перекл. Масляка, 1958, 218).
2. перех. і без додатка. Примушувати кого-небудь іти,
виходити геть звідкись; виганяти. Не раз Іван
метав сокирою в неї [Химу], жбурляв вилами та
проганяв (Михайло Коцюбинський, II, 1955, 333); Вона, звичайно, не хотіла
його проганяти зовсім, але Ясеві стало так сумно, що
він насунув кепку на лоб і пішов на всі чотири вітри
(Оксана Іваненко, Великі очі, 1956, 34); Другого дня прогонив Василь
кури з грядок, та й до обніжка наблизивсь (Архип Тесленко,
Вибр., 1950, 108); Бабуся взяла ломаку.. та й прогнала
собак і зняла мене з тину (Нечуй-Левицький, VI, 1966, 98); Після
того, як його набив і прогнав Дратва, Юрко пішов
подалі від скирти соломи і сів собі на межі (Михайло Томчаній,
Готель.., 1960, 134);
// Примушувати відступати, втікати.
Троянці сильно наступали І тиснули своїх врагів, Не
раз Латинців проганяли До самих городських валів
(Іван Котляревський, I, 1952, 279); Упали в пил гадючі жала, одбили
ми своє добро, й полки Котовського прогнали махновців
рештки за Дністро (Володимир Сосюра, II, 1958, 425); Ішли бійці
атаками в пороховій імлі і геть прогнали ворога з
радянської землі (Наталя Забіла, Одна сім'я, 1950, 92);
// розм.
Звільняти з роботи, з посади, відмовляти в роботі і
т. ін. До покрови наймита благають, а після покрови
проганяють (Українські народні прислів'я та приказки, 1963, 89); — У добрий час
прийшов, — говорить цар. — Вчора я прогнав слугу,
і його місце вільне. Я тебе прийму, але вважай — не
спіткнися! Від сьогодні я не буду проганяти слуг, а
смертю каратиму! (Три золоті слова, 1968, 7); Бронко
прорахувався, коли думав, що Філіпчук другого ж дня
після похорону Річинського звільнить Олексу з роботи.
Шеф не тільки не прогнав Олекси, але вів себе так,
начеб йому нічого не відомо про випадок на вічу у Калиниці
(Ірина Вільде, Сестри.., 1958, 478);
// перев. док., розм.
Розірвати сімейні узи; розлучитися. Свою жінку
прогнав [Гнат] од себе, зійшовся з другою без шлюбу
(Михайло Коцюбинський, I, 1955, 56);
// перен. Своєю появою сприяти
переміщенню, розсіюванню тощо (хмар, туману і т. ін.);
розвіваючи, знищувати (звичайно запахи)..Сонце
проганяє каламуть (Максим Рильський, II, 1960, 280); Гуляли б,
поки не смеркає, Поки мир божий не засне, Поки.. Не
зійде місяць над горою, Туман на лан не прожене (Тарас Шевченко,
II, 1963, 242); Не може [вітер] прогнати з стаї запаху
вугля, сиру і овечої вовни (Михайло Коцюбинський, II, 1955, 325).
3. перех., перен. Мислено відводити, відштовхувати
від себе хвилюючі думи, спогади, відчуття страху,
переляку і т. ін. або звільняти кого-небудь від них.
Пан Адам кладе руки на стіл і проганяє ними
той образ (Михайло Коцюбинський, II, 1955, 245); Їй згадувалось, як
він покинув її на поталу, на глум людям, але вона зараз
же проганяла від себе ці згадки (Борис Грінченко, II, 1963, 270);
Улас, щоб припинити свої страждання, зусиллям волі
проганяв .. страх (Григорій Тютюнник, Вир, 1964, 52); Закричав
горлатий півень І прогнав мій страх (Леонід Глібов, Вибр., 1951,
198); Доволі вже було йому клопоту з тією Лідою.
Вирвав з серця її ім'я, прогнав саму думку про неї (Юрій Бедзик, Альма матер, 1964, 5);
// Намагатися подолати
(звичайно сон, дрімоту, втому і т. ін.) або сприяти іншим
у цьому. Коли його [Самійла] кликали, він здригався,
протирав долонею очі, ніби проганяв дрімоту (Василь Кучер,
Чорноморці, 1956, 53); — Сідайте, та вип'ємо по
чарці: може, я сон прожену (Нечуй-Левицький, III, 1956, 22); Він
зараз пришле їй настоянки на зіллі, півчарки якої
прожене з лиця її блідоту (Михайло Коцюбинський, I, 1955, 317); Щоб прогнати
нелюдську втому, Тамара починає лічити, скільки
разів кине лопатою землю (Антон Хижняк, Тамара, 1959, 244);
// Робити спроби перебороти, уникнути або
допомагати кому-небудь позбутися нестатків, злиднів, біди,
лиха і т. ін. Хто знає, про що думала ця стара мужня
жінка, яку все життя здоганяло горе, а вона проганяла
його від себе — коли зітханням тихим, коли задумою
мовчазною, сльозою гарячою, пролитою вночі на самоті,
щоб ніхто не бачив, а коли й піснею тужною (Григорій Тютюнник,
Вир, 1964, 277); У вишневому садочку, Під вербою, в
холодочку, Щоб лихо прогнать І щоб долю звеселити,
Заходились наші квіти Весілля гулять (Леонід Глібов, Вибр., 1951,
241); Злидні кляті переборем, проженем, з землі ми
зробимо Едем (Володимир Сосюра, I, 1947, 412);
// Намагатися
перебороти, стримати, притишити (голод, біль і т. ін.) або
сприяти у цьому. Будуть кобзи і цимбали Дівчатам
натщесерце грать І хлопцям голод проганять (Гулак-Артемовський,
Байки.., 1958, 180); Виліз [Чубенко] на коня й
продовжував путь, ведучи загін, конаючи від тифу, б'ючи себе
по голові, щоб прогнати біль (Юрій Яновський, II, 1958, 212).
4. тільки док., неперех., розм. Швидко проїхати, пробігти яку-небудь відстань; промчати, промчатися.
5. тільки док., перех. і неперех., розм. Ганяти (у 1 знач.) якийсь час. Проганяти м'яча цілий день.