в означеннях
Тлумачення, значення слова «проганяти»:

ПРОГАНЯТИ, яю, яєш і рідко ПРОГОНИТИ, ню, ниш, недок., ПРОГНАТИ, прожену, проженеш, док.

1. перех. Гнати, змушуючи йти у певному напрямку, проходити повз або через певну місцевість (тварин). Ой шумлять верби да кінець греблі, А що буря верхи позривала, Ей, туди удова, удова молодая Та сірії воли проганяла (Українські народні пісні, 1, 1964, 57); На вулиці спориш пилом припав: от тільки-тільки прогнали худобу на поле (Андрій Головко, I, 1957, 274); Артільний пастух Митяша кожного ранку й вечора неодмінно вештається якийсь час на будівництві, поки прожене повз Вовчий Брід свині (Іван І. Волошин, Наддніпрянські висоти, 1953, 41); У 60-х роках XVI ст. купці тільки привілейованих міст (головним чином Львова) прогнали через Перемишль більше 20 тис. волів (Історія УРСР, I, 1953, 156);
//  Гнати під конвоєм у певному напрямку (звичайно людей). Я б тебе не кинув, хоч би дізнавав я щодень катування, хоч би мене гнали в Сірію киями, в Нубію різками, хоч би проганяли в гору канчуками (Леся Українка, IV, 1954, 275); Одного не похваляв тільки — тої брутальності, з якою виряджали їх [солдатів]: серед ночі, майже роздягнутих, під охороною прогнали з казарми на станцію (Андрій Головко, II, 1957, 440); На другий день робітники цукроварні застрайкували. А ще через день нашою вулицею прогнали кількох робітників, оточених кінними стражниками (Петро Панч, В дорозі, 1959, 168);
//  Переганяти що-небудь по чомусь, через щось. Щоб зробити операції [на серці] безпечними, поряд з гіпотермією вдаються до штучного кровообігу, коли кров проганяють по судинах своєрідним насосом — «механічним серцем» (Наука і життя, 3, 1957, 17); Для утворення раковини устриця повинна прогнати через своє тіло таку кількість води, яка в кілька тисяч разів перевищує її власну вагу (Таємниці вапна, 1957, 15);
//  розм. Примушувати працювати (мотор, машину і т. ін.) з метою перевірки, випробування. Прогнати мотор;
//  також неперех., розм. Обробляти смугу поля, залишаючи позад себе борозну, ручку і т. ін. [Селянин (запалившись):] Ой ви, голото чортова! ..Чи ви [ткачі] судні хоч борозну рівно прогнати або снопки на воза скласти? (Леся Українка, IV, 1954, 226); Коли сходило сонце, одинадцять косарів прогнали на повні гони по третій ручці (Іван Ле, Історія радості, 1947, 183).
 Проганяти (прогнати) крізь стрій — у армії царської Росії та деяких інших старих арміях — проводити солдата між рядами вишикуваних солдат з метою покарання його ударами палиць. Перед розстрілом.. його прогнали крізь стрій і вліпили 600 ударів палицями (Гашек, Пригоди.. Швейка, перекл. Масляка, 1958, 218).

2. перех. і без додатка. Примушувати кого-небудь іти, виходити геть звідкись; виганяти. Не раз Іван метав сокирою в неї [Химу], жбурляв вилами та проганяв (Михайло Коцюбинський, II, 1955, 333); Вона, звичайно, не хотіла його проганяти зовсім, але Ясеві стало так сумно, що він насунув кепку на лоб і пішов на всі чотири вітри (Оксана Іваненко, Великі очі, 1956, 34); Другого дня прогонив Василь кури з грядок, та й до обніжка наблизивсь (Архип Тесленко, Вибр., 1950, 108); Бабуся взяла ломаку.. та й прогнала собак і зняла мене з тину (Нечуй-Левицький, VI, 1966, 98); Після того, як його набив і прогнав Дратва, Юрко пішов подалі від скирти соломи і сів собі на межі (Михайло Томчаній, Готель.., 1960, 134);
//  Примушувати відступати, втікати. Троянці сильно наступали І тиснули своїх врагів, Не раз Латинців проганяли До самих городських валів (Іван Котляревський, I, 1952, 279); Упали в пил гадючі жала, одбили ми своє добро, й полки Котовського прогнали махновців рештки за Дністро (Володимир Сосюра, II, 1958, 425); Ішли бійці атаками в пороховій імлі і геть прогнали ворога з радянської землі (Наталя Забіла, Одна сім'я, 1950, 92);
//  розм. Звільняти з роботи, з посади, відмовляти в роботі і т. ін. До покрови наймита благають, а після покрови проганяють (Українські народні прислів'я та приказки, 1963, 89); — У добрий час прийшов, — говорить цар. — Вчора я прогнав слугу, і його місце вільне. Я тебе прийму, але вважай — не спіткнися! Від сьогодні я не буду проганяти слуг, а смертю каратиму! (Три золоті слова, 1968, 7); Бронко прорахувався, коли думав, що Філіпчук другого ж дня після похорону Річинського звільнить Олексу з роботи. Шеф не тільки не прогнав Олекси, але вів себе так, начеб йому нічого не відомо про випадок на вічу у Калиниці (Ірина Вільде, Сестри.., 1958, 478);
//  перев. док., розм. Розірвати сімейні узи; розлучитися. Свою жінку прогнав [Гнат] од себе, зійшовся з другою без шлюбу (Михайло Коцюбинський, I, 1955, 56);
//  перен. Своєю появою сприяти переміщенню, розсіюванню тощо (хмар, туману і т. ін.); розвіваючи, знищувати (звичайно запахи)..Сонце проганяє каламуть (Максим Рильський, II, 1960, 280); Гуляли б, поки не смеркає, Поки мир божий не засне, Поки.. Не зійде місяць над горою, Туман на лан не прожене (Тарас Шевченко, II, 1963, 242); Не може [вітер] прогнати з стаї запаху вугля, сиру і овечої вовни (Михайло Коцюбинський, II, 1955, 325).

3. перех., перен. Мислено відводити, відштовхувати від себе хвилюючі думи, спогади, відчуття страху, переляку і т. ін. або звільняти кого-небудь від них. Пан Адам кладе руки на стіл і проганяє ними той образ (Михайло Коцюбинський, II, 1955, 245); Їй згадувалось, як він покинув її на поталу, на глум людям, але вона зараз же проганяла від себе ці згадки (Борис Грінченко, II, 1963, 270); Улас, щоб припинити свої страждання, зусиллям волі проганяв .. страх (Григорій Тютюнник, Вир, 1964, 52); Закричав горлатий півень І прогнав мій страх (Леонід Глібов, Вибр., 1951, 198); Доволі вже було йому клопоту з тією Лідою. Вирвав з серця її ім'я, прогнав саму думку про неї (Юрій Бедзик, Альма матер, 1964, 5);
//  Намагатися подолати (звичайно сон, дрімоту, втому і т. ін.) або сприяти іншим у цьому. Коли його [Самійла] кликали, він здригався, протирав долонею очі, ніби проганяв дрімоту (Василь Кучер, Чорноморці, 1956, 53); — Сідайте, та вип'ємо по чарці: може, я сон прожену (Нечуй-Левицький, III, 1956, 22); Він зараз пришле їй настоянки на зіллі, півчарки якої прожене з лиця її блідоту (Михайло Коцюбинський, I, 1955, 317); Щоб прогнати нелюдську втому, Тамара починає лічити, скільки разів кине лопатою землю (Антон Хижняк, Тамара, 1959, 244);
//  Робити спроби перебороти, уникнути або допомагати кому-небудь позбутися нестатків, злиднів, біди, лиха і т. ін. Хто знає, про що думала ця стара мужня жінка, яку все життя здоганяло горе, а вона проганяла його від себе — коли зітханням тихим, коли задумою мовчазною, сльозою гарячою, пролитою вночі на самоті, щоб ніхто не бачив, а коли й піснею тужною (Григорій Тютюнник, Вир, 1964, 277); У вишневому садочку, Під вербою, в холодочку, Щоб лихо прогнать І щоб долю звеселити, Заходились наші квіти Весілля гулять (Леонід Глібов, Вибр., 1951, 241); Злидні кляті переборем, проженем, з землі ми зробимо Едем (Володимир Сосюра, I, 1947, 412);
//  Намагатися перебороти, стримати, притишити (голод, біль і т. ін.) або сприяти у цьому. Будуть кобзи і цимбали Дівчатам натщесерце грать І хлопцям голод проганять (Гулак-Артемовський, Байки.., 1958, 180); Виліз [Чубенко] на коня й продовжував путь, ведучи загін, конаючи від тифу, б'ючи себе по голові, щоб прогнати біль (Юрій Яновський, II, 1958, 212).

4. тільки док., неперех., розм. Швидко проїхати, пробігти яку-небудь відстань; промчати, промчатися.

5. тільки док., перех. і неперех., розм. Ганяти (у 1 знач.) якийсь час. Проганяти м'яча цілий день.

Словник української мови: в 11 томах. — Том 8, . — Стор. 147.

Коментарі (0)