в означеннях
Тлумачення, значення слова «прогнівлятися»:

ПРОГНІВЛЯТИСЯ, яюся, яєшся, недок., ПРОГНІВИТИСЯ, влюся, вишся; мн. прогнівляться; і ПРОГНІВАТИСЯ, аюся, аєшся, док. Виражати гнів, роздратування; сердитися, гніватися. Так і тут же бачимо, що наш отець, цар небесний, не до кінця прогнівляється на нас, а усе жде, щоб ми схаменулися, покаялися і вернулися до закону його святого і робили його волю (Квітка-Основ'яненко, II, 1956, 121); Я пишу гарно і швидко і, присівши твердо до роботи, за два місяці заробила щось п'ятдесят ринських. Олесеві я нічого не казала про свої заробітки, боялась, щоб він не прогнівався (Іван Франко, III, 1950, 110); — Прогнівався господь, — зашамотіла юрба (Василь Еллан, II, 1958, 8); Тричі нечуваний грім прокотився над плесом Аверну. «Леле! — озвалась вона... — Хто нас губить, Орфею нещасний, Хто прогнівився на нас?..» (Микола Зеров, Вибр., 1966, 219).
Не прогнівайся (не прогнівайтесь): а) ввічлива форма вибачення або відмови. Не прогнівайся, коли згадаю, Як провів своє ти парубоцтво (Іван Франко, XIII, 1954, 343); — Та будьте ласкаві, вже не прогнівайтесь за мої книги, — сказав тихо отець Харитін (Нечуй-Левицький, III, 1956, 187); — Спасибі, тату, й за це. Коли щось не так сказав, не прогнівайтесь, бо я теж хочу господарем стати (Михайло Стельмах, II, 1962, 345); б) (ірон.) вини самого себе, сам винуватий. — На сей рал прощу. Чуєш — удруге так зробиш — не прогнівайся. Всю шкуру з тебе здеремо (Панас Мирний, IV, 1955, 113); — Мотузко, ти мені оті свої штуки покинь! Поки не пізно. А то не прогнівайся (Андрій Головко, II, 1957, 92).

Словник української мови: в 11 томах. — Том 8, . — Стор. 152.

Коментарі (0)