в означеннях
Тлумачення, значення слова «прогодовувати»:

ПРОГОДО́ВУВАТИ, ую, уєш, недок., ПРОГОДУВА́ТИ, ую, уєш, док., перех.

1. Утримувати кого-небудь, даючи їжу, добуваючи необхідні матеріальні засоби до існування. Чого ж Василеві прийдеться її [Галю] годувати? Вона не хоче його хліба, вона сама себе прогодувала б, коли б Василь не стояв у неї впоперек дороги (Панас Мирний, IV, 1955, 76); За яку тільки роботу не береться він, аби як-небудь прогодувати свою сім'ю (Олександр Довженко, III, 1960, 143);
//  Давати корм тваринам, птахам і т. ін. Навіщо ти на зиму її [коняку] купиш? Чим її прогодуємо? (Панас Мирний, II, 1954, 231); Одне гризло його, як вода береги: хазяйствечко розвелося чималеньке, корму подай, а його обмаль. А хіба тим, що на власному городі вродило, прогодуєш? (Григорій Тютюнник, Вир, 1964, 395);
//  перен. Бути джерелом прожиття, існування. Ремесло не коромисло — плеч не відтягне, саме прогодує (Українські народні прислів'я та приказки, 1955, 61); З одягом та взуттям халепа: всі обносилися — земля може прогодувати його сім'ю, але не в силі прикрити сякою-такою лахманиною грішне тіло (Михайло Стельмах, II, 1962, 296).

2. тільки док. Годувати якийсь час. — Дідусю, мама тобі прислала вже нашого [хліба] за те, що ти, спасибі тобі, нас через усю зиму прогодував (Квітка-Основ'яненко, II, 1956, 148); Як зберете Ви яку копійку про чорний день, вона Вас до якого часу прогодує (Панас Мирний, V, 1955, 418).

Словник української мови: в 11 томах. — Том 8, . — Стор. 153.

Коментарі (0)