в означеннях
Тлумачення, значення слова «прогортати»:

ПРОГОРТАТИ, аю, аєш, недок., ПРОГОРНУТИ, горну, горнеш, док., перех.

1. Розгрібаючи що-небудь в різні боки, утворювати заглибину, лунку і т. ін. Заруба з агрономом квадрати вимірюють, прогортають кожну лунку, щоб у ній було не більше, як двоє кукурудзяних зерняток (Василь Кучер, Трудна любов, 1960, 506); Народ з самого ранку узявся був за лопати, щоб прогорнути хоч стежку, та, нічого не зробивши, розійшовся по хатах... (Панас Мирний, III, 1954, 10); [Лукаш:] Прогорни, моя Доле, хоч руками долинку, чи не знайдеш під снігом з дивоцвіту стеблинку (Леся Українка, III, 1952, 267);
//  Взагалі розгрібати, розкидати, розсовувати в різні боки що-небудь сипке. На велику силу Пріська з Христею одхилили двері, прогортаючи руками сніг (Панас Мирний, III, 1954, 10); На спідометрі стрілка часом показувала швидкість вісімдесят кілометрів за годину. Місцями, вивертаючись поміж деревами на такій швидкості, колеса прогортали листя аж до вогкої землі (Іван Ле, Клен. лист, 1960, 79).

2. Відхиляти вбік, розхиляти в різні боки (про гілля дерев або кущів, квіти і т. ін.). Ой перепеличка Мала-невеличка.. По полю літає, Комиш прогортає (Українські народні пісні, 1, 1964, 468); Брела [Ганна], щоб не хлюпнути, обережно прогортала рукою лілеї та латаття (Олесь Гончар, II, 1959, 268); Бігла [Катря] полем у густому житі, прогортаючи білими руками важкий колос (Василь Кучер, Прощай.., 1957, 284); Пливу човником, прогортаючи верховіття лози (Олександр Копиленко, Як вони.., 1948, 14); Він ті кущі потихеньку прогорнув — сидить дівчина на лавочці (Марко Вовчок, I, 1955, 146);  * Образно. Коні стиха форкали, прогортаючи своїм форканням густу, насторожену тишу (Яків Качура, Вибр., 1953, 362).

Словник української мови: в 11 томах. — Том 8, . — Стор. 156.

Коментарі (0)