в означеннях
Тлумачення, значення слова «прогудіти»:

ПРОГУДІТИ і ПРОГУСТИ, гуду, гудеш; мин. ч. прогудів, діла, ло і прогув, гула, ло; док.

1. неперех. Видати довгі, протяжні низькі звуки. Прогудів.. гудок: через півгодини почне працювати денна зміна (Юрій Шовкопляс, Інженери, 1956, 4); Аж ось і смеркло; місяць сходить, На небі зіронька сплила, Під грозу ніби гай заводить, По горах буря прогула (Павло Грабовський, I, 1959, 259); Десь далеко прогув пароплав на Волзі, і луна попливла, покотилась по безмежній, як світ, степовій рівнині (Степан Олійник, З книги життя, 1968, 101);  * Образно. Дні мої липневі, вечори недавні! Прогули, як бубни, пронеслись, мов коні, По курних дорогах, в нашому загоні! (Андрій Малишко, Звенигора, 1959, 106);
//  Одночасно голосно зазвучати, створюючи загальний гомін. — Село наше, товариство, мусить піти під воду. І стане воно дном великого водосховища навіки. Всі завмерли. Потім неначе гомін глухий чи стогін прогудів навколо, і знов стало тихо (Олександр Довженко, III, 1960, 468);
//  Пролунати протяжно, на низьких нотах. — Отуди к бісу! — прогудів у тиші густий бас (Андрій Головко, II, 1957, 462); Загули величні співи, Прогули та й змовкли знову (Володимир Самійленко, I, 1958, 192); Патруль в невійськовій, робочій одежі Став струнко. Команди слова прогули (Микола Бажан, Роки, 1957, 248);
//  перен. Стати широко відомим; набути великого розголосу. [Василь:] Лицарська сила зробила своє, прогула на увесь світ своїм бучним заміром та й сконала (Панас Мирний, V, 1955, 113); І стала слава на всі царства про чарівні очі королівни. А за тою славою прогула друга: що немає в неї душі, тільки вітер (Степан Васильченко, I, 1959, 186).

2. перех. Сказати, промовити що-небудь глухим низьким голосом або одночасно в кілька голосів. [Катерина:] Що з вами? Хоч прогудіть що-небудь, коли говорити не хочете (Олександр Корнійчук, Чому посміх. зорі, 1958, 65); — Товаришу майор, прошу вас передати мій рапорт полковнику. — Давай, давай, — спокійно прогудів Савченко (Вадим Собко, Запорука.., 1952, 55); — Христе! — благим голосом прогув Загнибіда й кинувся до неї (Панас Мирний, III, 1954, 96); — Добрий день, діти, — привітався. — Добрий день! — прогули врізнобій (Юрій Збанацький, Малин. дзвін, 1958, 29).
Прогудіти вуха див. вухо.

3. неперех. Пролетіти, пройти, проїхати з гудінням. Над головою прогудів хрущ (Михайло Старицький, Облога.., 1961, 19); Прогудуть поїзди з Красноводська, від моря — на схід, Каравани пройдуть, і пісок замете їхній слід (Ярослав Шпорта, Твої літа, 1950, 73); Бомбовози, як птиці, Прогули над кряжем (Леонід Первомайський, II, 1948, 34); Шляхом прогула Саїдова машина з хірургом Храпковим та старшою фельдшерицею Тосею (Іван Ле, Міжгір'я, 1953, 197);
//  безос., розм. Те саме, що пронести 4. Розлігся [вибух] далі, потім — ще далі. — Прогуло! — озвався перший Сагайда, струшуючи з себе землю (Олесь Гончар, III, 1959, 86);
//  тільки 3 ос., перен., розм. Скінчитися, давно минути. — Що було, те прогуло. Хто тоді знав, як воно краще буде (Семен Журахович, Дорога.., 1948, 13).

4. неперех. Гудіти, густи якийсь час. Все потомилося, все спочиває, Ця ж прогуде вже цілісіньку ніч, Я ж тебе, люба ялинонько, знаю, Знаю твою сумовитую річ (Дніпрова Чайка, Тв., 1960, 346).

Словник української мови: в 11 томах. — Том 8, . — Стор. 162.

Коментарі (0)