ПРОГУ́ЛЬКНУТИ, ну, неш, док., розм. Те саме, що гулькнути. Він ходив навколо щільного гостроколу, намагаючись відшукати бодай шпарку, щоб прогулькнути на обійстя і визирити Величку (Павло Загребельний, Диво, 1968, 72).
ПРОГУ́ЛЬКНУТИ, ну, неш, док., розм. Те саме, що гулькнути. Він ходив навколо щільного гостроколу, намагаючись відшукати бодай шпарку, щоб прогулькнути на обійстя і визирити Величку (Павло Загребельний, Диво, 1968, 72).
Словник української мови: в 11 томах. — Том 8, 1977. — Стор. 164.