ПРОГУЛЮВАТИ, юю, юєш, недок., ПРОГУЛЯТИ, яю, яєш, док.
1. перех. і неперех., розм. Гуляючи,
пропускати кого-, що-небудь, позбавлятися чогось і
т. ін. — А ти, дядьку, дожидай; завтра до вас у село
приїде наш старший, так ти його не прогуляй (Квітка-Основ'яненко,
II, 1956, 231); Цю роль треба вести з особливо
суворою відповідальністю, і талант свій слід берегти
з особливою пильністю. Його так легко можна
прогуляти, пробалакати на дрібничках (Олександр Довженко, III, 1960,
213);
// Не з'являтися, не виходити на роботу, у
навчальний заклад і т. ін. без поважної причини;
робити прогул. Учитель говорив, що даремно деякі
приїжджі учні гадають, що тут можливо вчитися абияк,
прогулювати і взагалі ставитися до школи, як до чогось
другорядного (Оксана Іваненко, Таємниця, 1959, 87).
2. тільки док., неперех. Гуляти (у 1—3 знач.) якийсь час. Прогулявши удвох цілий день, рішили [Зінька і Параска] зробити бенкет у суботу (Панас Мирний, IV, 1955, 62); Минуло літо. Якимко прогуляв його на вольних степах (Нечуй-Левицький, I, 1956, 175); [Варка:] Чого, питаю, так довго барився в городі? Більш тижня прогуляв. [Демко:] Не прогуляв, а діло робив (Марко Кропивницький, II, 1958, 217); Ніч прогуляв рід. Ніхто не йшов додому (Яків Качура, II, 1958, 15).
3. перех., розм. Витрачати на розваги, гульню; марнотратити. — Чи в нас грошей немає? Може, я червінці за ніч прогулюю! (Андрій Головко, II, 1957, 61); Міщило мав батька-купця десь у Києві. По смерті батьковій не взявся до купецтва, а мерщій кинувся прогулювати батьків набуток (Павло Загребельний, Диво, 1968, 483); Надовго ж Тимосі було тих грошей? Зараз їх.. прогуляє (Квітка-Основ'яненко, II, 1956, 257).
4. перех. Водити кого-небудь на гуляння; робити з кимсь прохідку (звичайно про тварин). Через вигін стайничий прогулював жеребця, який ..сердито роздимав червоні ніздрі (Петро Панч, На калиновім мості, 1965, 244); Скотар, який працює вдень, стежить за чистотою приміщення, пасе або прогулює корів (Хлібороб України, 9, 1966, 20); Всі знали, що то Уралов поніс прогуляти, розважити доньку (Олесь Гончар, Тронка, 1963, 301); Вовчиха хотіла, мабуть, тільки прогуляти свою собачку (Леонід Смілянський, Сашко, 1957, 112).