ПРОІРЖА́ВІЛИЙ, ПРОРЖАВІ́ЛИЙ, а, е. Дієпр. акт. мин. ч. до проіржавіти, проржавіти. Як по фронтових дорогах, пройшли тут попереду будівників сапери, виймаючи з землі проіржавілі міни, важкі авіабомби та цілі звалища артилерійських снарядів (Олесь Гончар, Тронка, 1963, 285); Спис проржавілий на кухні За рожен вертівсь раз в тиждень, Бо раз в тиждень штуку м'яса Для господаря пекли (Іван Франко, XII, 1953, 109); Голос був хрипкий, схожий на хлюпання проржавілих ринв (Петро Панч, На калиновім мості, 1965, 117).