в означеннях
Тлумачення, значення слова «проясніти»:

ПРОЯСНІТИ, іє, док.

1. Стати світлим, не похмурим при появі сонця, місяця, зірок або звільняючись від хмар, туману і т. ін. Дощ шумить без перерви. Небо десь далеко проясніло, небо синє заграло (Юрій Яновський, I, 1958, 191); Од білих стін і од дахів аж день, здалося, прояснів (Іван Гончаренко, Вибр., 1959, 317);
//  безос. Вчора звечора насунув з моря туман,.. та й сьогодні, хоч трохи проясніло, але гір нігде не видко (Леся Українка, V, 1956, 226);
//  Стати прозорим (при світлі, сонці). Виглянуло сонце — озеро вмить проясніло, радісно посміхнулось до неба (Терень Масенко, Життя.., 1960, 69); Надворі швидко світало, вікно проясніло і світило великими шибками, розвіваючи морок в кімнаті (Анатолій Дімаров, Ідол, 1961, 42).

2. перен. Стати чітким, виразним, логічним (про мислення, думки, плани і т. ін.). Прояснів його ум, серце збулось химер, А в опівніч саму Олександер умер (Іван Франко, XI, 1952, 111); Для неї самої план її розвинувся і прояснів від того, що вона розповіла його (Микола Чернявський, Що робити?, перекл. Дукина, 1936, 176);
//  безос. В степу за селом все думав [Давид] про Тихона, і скніло серце за нього. Потім поволі.. проясніло і в думках. Веселіш уже думав про Тихона (Андрій Головко, II, 1957, 138).

3. чим і без додатка, перен. Вийти із стану байдужості, стати радісним, веселим; пожвавитися. Усі підняли голови, проясніли, забули одразу про інспектора й про його мову (Степан Васильченко, I, 1959, 316); Сергій ступив крок до Гафії, а вона, вся раптом прояснівши теплою материнською посмішкою, потягнулась йому назустріч (Василь Козаченко, Нові Потоки, 1948, 170);
//  Стати радісним, незатьмареним, веселим (про очі, обличчя, погляд і т. ін.). Наче випростався [батько], і невеселі його очі якось йому проясніли (Марко Вовчок, VI, 1956, 341); Похмуре обличчя Святеника трохи проясніло (Вадим Собко, Шлях.., 1948, 333).

Словник української мови: в 11 томах. — Том 8, . — Стор. 357.

Коментарі (0)