ПРОЇЖДЖАТИСЯ 1, аюся, аєшся і ПРОЇЗДИТИСЯ, їжджуся, їздишся, недок., ПРОЇХАТИСЯ, їдуся, ідешся, док.
1. Їздити куди-небудь (перев. на
прогулянку). Частісінько з панами проїжджалась [Мелася]
і заїздила до Захарія (Квітка-Основ'яненко, II, 1956, 373); Мама
розказувала нам, як вони їздили, яка тепер дорога
гарна — хоч котися! — яка вона рада, що проїхалася в
санях по снігу (Панас Мирний, IV, 1955, 342); — До нас
приїхали? — То так, — думка до Березівського району
проїхатись (Остап Вишня, I, 1956, 369);
// перев. док., перен.,
розм. Не втриматися на гладкій, слизькій поверхні;
сковзнутися.
♦ Проїхатися на вороних — не бути обраним
кудись. — Як доходить діло до звітно-виборних зборів,
то не їсть і не п'є тоді Кіндрат Дорофійович. Не хоче,
як кажуть, проїхатися на вороних (Віталій Логвиненко, Літа.., 1960,
47).
2. тільки док., по кому — чому, перен., розм. Ударити
кого-небудь. Чаплія проїхалася по жандармському
начальникові ще двічі.. Ноги в Шроппа підкосилися, і він
почав осідати (Василь Козаченко, Блискавка, 1962, 192);
// Сказати
що-небудь неприємне на чиюсь адресу (звичайно
побіжно, між іншим); висміяти когось, щось. — Аркадію
Аркадійовичу, а кого ж там критикувати?.. — Можете
по санітарках, по прибиральницях проїхатись, —
пояснив директор. — Ударте й мене за те, що й досі не
збудував нового корпусу (Євген Кравченко, Сердечна розмова,
1957, 107).