в означеннях
Тлумачення, значення слова «проїжджий»:

ПРОЇ́ЖДЖИЙ, а, е.

1. Який проїжджає десь або повз кого-, що-небудь (про людей або засоби пересування). Не один проїжджий гладкий пан, котрому приїлись і його розкішні будинки, і його тлусте життя, з заздрістю дивиться на таке сільце (Михайло Коцюбинський, I, 1955, 436); Біля «вигоди» [корчми] не стояла ніяка проїжджа фіра, бо сьогодні не був торговий день (Лесь Мартович, Тв., 1954, 259); Життя на Крутоярівській дослідній станції, на хуторі, як сказав проїжджий шофер, зовні йшло тихо й спокійно (Семен Журахович, Вечір.., 1958, 64); Орлюк не помітив, як неподалік від нього, висадившись з проїжджої Івантажної машини, зупинився молодий солдат (Олександр Довженко, I, 1958, 326).

2. у знач. ім. проїжджий, джого, чол.; проїжджа, джої, жін. Той, хто проїжджає повз когось, через щось, їде куди-небудь, у якомусь напрямку; людина, яка перебуває десь під час проїзду. Через вузеньку й глибоку долину було видко аж над самим Дніпром клапоть шосе, де манячили проїжджі й прохожі (Нечуй-Левицький, I, 1956, 530); На Перекопі, там, де дорога прорізує вал, червоноармійська застава перевіряє проїжджих (Олесь Гончар, II, 1959, 441).

3. Придатний або признач. для їзди, пересування (про шлях, дорогу). Добре тут те, що куряви зовсім нема, бо.. всього одна проїжджа дорога, та й по тій мало хто їздить (Леся Українка, V, 1956, 359); Раптом чую вигуки, регіт десь збоку на проїжджому великому шляху (Іван Ле, В снопі.., 1960, 343).

Словник української мови: в 11 томах. — Том 8, . — Стор. 189.

Коментарі (0)