в означеннях
Тлумачення, значення слова «проймати»:

ПРОЙМАТИ, аю, аєш, недок., ПРОЙНЯТИ, пройму, проймеш, док., перех. і без додатка.

1. Робити в чомусь отвір, наскрізну рану (перев. гострим предметом, кулею і т. ін.). Черничка метнулася.. — хміль, дерезу, терен, павутиння як ножем пройняла і зникла (Марко Вовчок, VI, 1956, 328); Раптом під князем Святославом упав кінь. Піші ромеї [греки].. пройняли списами коня, бо упав він сторч, і князь ледве встиг вихопити ноги з стремен... (Семен Скляренко, Святослав, 1959, 606); Спритним ударом у праве плече Одіссей його ранив — Списа блискучого вістрям лопатку пройняв йому наскрізь (Гомер, Одіссея, перекл. Б. Тена, 1963, 332);
//  перен. Проникати, проходити крізь що-небудь (про проміння світла). Сонце тепле та ясне, підплили хмарки вгору, пройняв їх гарячий його світ (Панас Мирний, I, 1949, 361); Тут не пройме сонце лип густих (Микола Шеремет, У день.., 1962, 37);  * Образно. [Антей:] Чи ж вони могли знадвору чути, як серця в нас б'ються? Чи ж сяйво наших поглядів проймало камінні мури та загони щільні? (Леся Українка, III, 1952, 428); Електрика пройме глибінь старих закутий (Максим Рильський, II, 1960, 49);
//  перен. Поширюючись у просторі, проходячи крізь щось, насичувати, сповнювати собою (про запахи, звуки і т. ін.). Блукали вони з Алі серед.. сильного запаху моря, що проймав їх наскрізь (Михайло Коцюбинський, I, 1955, 393); Голоси веселих пісень молоднечі, мов щебетання весняних пташок, разом з садовими пахощами, проймають усе повітря... (Панас Мирний, I, 1954, 360); Волохаті стовпи диму здіймалися над неозорим кам'яним громаддям. Дим в'їдався в очі, дряпав горло — все навколо проймав його гіркий, ядучий запах (Семен Журахович, Вечір.., 1958, 286);
//  перен. Пильно дивитися на кого-, що-небудь, помічаючи, відзначаючи щось (про людину); пронизувати когось (про очі, погляд і т. ін.). Княгиня була немолода вже жінка, .. блідість, кілька глибоких зморщок на чолі, великі запалені очі, що проймали, здавалося, людину наскрізь, свідчили про її неспокій, тривогу, може, довгі, безсонні ночі (Семен Скляренко, Святослав, 1959, 30); Глянув — і Денис одразу зрозумів, за що Гостроглядом його прозвано: такий у його погляд, що як зирне, то так тебе й пройме всього (Борис Грінченко, II, 1963, 248); Лише подивився [Данило] на Івана, пройняв його оком наскрізь і погладив свого вуса, мовляв, знаю, знаю... (Степан Чорнобривець, Визволена земля, 1950, 56);
//  перен. Виникати, з'являтися раптово у свідомості, заволодіваючи ким-, чим-небудь (про думки, здогади і т. ін.). Намить того [Кульницького] проймає неясний здогад, що він, не розбираючись у механіці керівництва й планування, переносить оцю механіку, як на кальку, і на людську душу, і тому нерідко терпить поразки (Михайло Стельмах, II, 1962, 320); Раптом наче блискавка проймає його розум: сіра свита, ціпок у руках, довга борода і чорні добрі очі. Святий Николай зібрався в люди, не інакше (Петро Колесник, Терен.., 1959, 8); У тебе тільки й думки: коли б швидше, коли б швидше! Така сама думка пройняла й Чіпку (Панас Мирний, I, 1949, 289); Думки про те страшне й, може, неминуче зовсім опанували ним, пройняли всю його істоту, сповнили його тривогою й надією (Григорій Епік, Тв., 1958, 415).

2. тільки 3 ос., перен. Своєю дією, своїм впливом викликати у кого-небудь певні фізичні відчуття (звичайно про вітер, холод і т. ін.). Погода була прекрасна. Тепле літнє повітря проймало, здавалося, все тіло (Іван Франко, V, 1951, 31); Йому здавалося, що Орськ десь зовсім близько, але в згуслому потоку поземки не блимав жодний вогник, а мороз міцніше й міцніше проймав тіло (Зінаїда Тулуб, В степу.., 1964, 204);
//  безос. Ціле літо проймало якоюсь дивною студінню, немовби обкладав його хтось якоюсь мокрою, заболоченою шматою (Лесь Мартович, Тв., 1954, 239); Свіжий, вогкий вітерець потяг з річки. Сергія аж морозом пройняло (Гордій Коцюба, Перед грозою, 1958, 20);
//  Раптово ударяючи, миттю проходити по тілу (про електричний струм). Жінка стрепенулася, немов її пройняв електричний струм (Іван Ле, Клен. лист, 1960, 10);
//  перев. док. Пронизуючи, охолоджуючи тіло людини, викликати хворобливу реакцію. Не повезло мені трохи: десь, певно, вітер пройняв мене, і я схопив бронхіт (Михайло Коцюбинський, III, 1956, 431);
//  Охоплювати (про біль). Біль нестерпний усю мене проймає. Впала і вже нічого не пам'ятаю (Іван Цюпа, Назустріч.., 1958, 134).

3. перен. Впливати на когось, справляючи певне враження, глибоко зворушуючи. Ніхто не міг розібрати жодного слова тієї пісні, але її мелодія проймала кожного (Микола Трублаїні, Мандр., 1938, 10); [Любов:] Саню, серденько, заграй нам що-небудь, кажуть, музика зміняла і каміння в живі істоти, принаймні хоч на хвилинку, — чи не пройме вона й Сергія Петровича (Леся Українка, II, 1951, 25); — Тепер я бачу: Кулика словом не проймеш (Семен Журахович, Дорога.., 1948, 215); До сліз пройняли батька-матір перші борозни сина (Колгоспник України, 4, 1956, 22);  * Образно. Говорять, що матері сльози гарячі І тверде, міцнеє каміння проймають (Леся Українка, I, 1951, 75); — Хіба метал проймеш словом? (Панас Мирний, I, 1954, 352);
//  Опановувати кого-небудь, оволодівати кимсь (про почуття, настрій, фізичний стан людини). Солоха аж упріла, ганяючись за собакою.., досада й зло стали її проймати (Панас Мирний, I, 1954, 68); В куті під брамою Воно [дитя] клубком Стулилось, з стужі го [його] Проймає сон (Іван Франко, XIII, 1954, 99); Ніколи ще не проймав її такий пекучий сором. Так ганебно розгубитися при першому ж випробуванні! (Юрій Шовкопляс, Людина.., 1962, 169); Вона чула образу і гіркий посміх.. її така важка туга пройняла, такий жаль увійшов у саме серце, якого вона досі ніколи не звідувала (Панас Мирний, III, 1954, 310); Дивне і незвичне, змішане почуття пройняло одразу її: якийсь радісний подив і гордість за робочі руки, що спорудили оцю велич, але разом і тихий смуток та відчуття великої кривди (Андрій Головко, II, 1957, 504);
//  чим, рідко. Викликати, пробуджувати яке-небудь почуття. Все було занедбане, давно не чищене і брудне та проймало непереможною відразою (Іван Франко, V, 1951, 69);
//  перев. недок., рідко. Виявлятися в чомусь (про почуття). Головним почуттям моїм до нього були жалощі, якісь тонкі, пекучі, що проймали кожен момент моїх відносин до нього (Леся Українка, III, 1952, 687); Кулик.. вперше відчув незрозумілу йому силу людської гідності, яка проймала кожен порух цієї жінки (Семен Журахович, Дорога.., 1948, 29).
 Дрож (трепет) проймає (проймав, пройняв і т. ін.); Дріж (трясця) проймає (проймала, пройняла і т. ін.); Тремтіння проймає (проймало, пройняло); Дрижаки проймають (проймали, пройняли і т. ін.) кого, що — про охоплення людського тіла або його частин судорожним тремтінням (від холоду, переляку, хвилювання і т. ін.). — Що з тобою, Маринко? — В голосі Феді стільки тривоги й турботи, що всю її проймає несподіваний дрож (Дмитро Ткач, Жди.., 1959, 56); Сидіти без руху важко. Руки клякли, дрижаки проймали все тіло. А вогонь розводити не можна (Павло Автомонов, Коли розлучаються двоє, 1959, 338); Ахметове обличчя пройняло ледве помітне тремтіння (Олесь Досвітній, Гюлле, 1961, 94); [Ведмідь:] А що це лазить по медку. Мене аж трясця пройняла! (Олександр Олесь, Вибр., 1958, 495); Дрожем (дрожжю) проймає (проймало, пройняло і т. ін.) що кого, що — що-небудь викликає у когось судорожне тремтіння тіла. Мокре від роси листя било його по лиці, і кожний такий удар проймав його дрожжю (Іван Франко, IV, 1950, 420); — Добрий день, сину, — нарешті простягає [Бараболя] руку. І це слово «сину» дрожем проймає тіло (Михайло Стельмах, II, 1962, 288); Жаль проймає (проймав, пройняв і т. ін.) кого, що — кому-небудь стає дуже важко; когось охоплює туга, сум, скорбота. Жаль душу проймає, що сьогодні ти нас покидаєш (Панас Мирний, V, 1955, 368); — Дивився на наше злиденне село.. І такий жаль мене пройняв, мамо! Вперше, як став дорослим, заплакав (Андрій Головко, II, 1957, 509); Жалем проймає (проймало, пройняло і т. ін.) що кого — що-небудь викликає у когось жалість, співчуття. Судді похнюпились. Плач гіркий Прісьчин пройняв їх жалем (Панас Мирний, III, 1954, 62); Жах проймає (проймав, пройняв і т. ін.) кого — хтось дуже переляканий, охоплений страхом. Глобу проймав жах, гнався за ним табуном мовчазних, упевнених вовків (Олесь Гончар, Новели, 1954, 72); Жахом проймає (проймало, пройняло і т. ін.) що кого, що — що-небудь викликає у когось страх. Думка про можливість зустрічі з Ковалем пройняла Марту справжнім жахом (Вадим Собко, Срібний корабель, 1961, 143); Кашель проймає (проймав, пройняв і т. ін.) кого — хтось починає кашляти. Уже Івась залився удушливим кашлем; а Карпо знай верга жменями сміття, знай віє його по хаті. Аж самого пройняв кашель (Панас Мирний, I, 1954, 270); Мороз (холод) проймає (пройняв) — про неприємне відчуття холоду від несподіваного, сильного переляку, прикрого спогаду і т. ін. — Що тобі розказувати? Се історія цілого мого життя, цілої моєї нещасної молодості, а споминати її тепер — бррр! аж мороз проймає! (Іван Франко, I, 1955, 344); Гамак уже їде вниз, усе вниз... холод проймає душу, на лобі піт виступає... (Панас Мирний, I, 1949, 289); Морозом (холодом) проймає (проймав, пройняв і т. ін.) що кого, що — що-небудь викликає у когось неприємне відчуття холоду. Сеспель не опустив перед ним очей… Він побачив у Савченковому погляді таке, що морозом пройняло все його тіло, — байдужість (Юрій Збанацький, Сеспель, 1961, 442); Непомітно розгладжувалася рання зморшка на Дашиному чолі, зникала порожнеча в душі, яка таким холодом проймала її в останні тижні (Семен Журахович, Даша, 1961, 42); Піт проймає див. піт; Проймати (пройняти) серце (душу); Проймати (пройняти) до [самого] серця ([самої] душі): а) глибоко вражати; зворушувати, розчулювати. Огненне слово його [Т. Шевченка] наскрізь проймало серце не тільки тих, кому близьке було народне горе, а й тих, кому й байдуже було до того (Панас Мирний, V, 1955, 312); Сосна шуміла, шуміла. І здавалося хлопцеві, що то ридає його рідна мати, і плач цей проймав йому серце, застилав якоюсь сірою наміткою очі (Воскрм Весна.., 1939, 60); Не пісня — сама її заробітчанська молодість, саме її перше кохання билось живим співом, гарячими хвилями горнулося в груди, проймало, краяло душу. Незчулася, як сльози бризнули їй з очей (Олесь Гончар, II, 1959, 175); Мені пані уже як напише лист до мого сина, дак уже теє слово проречисте пройме й душу й серце (Ганна Барвінок, Опов.., 1902, 490); б) викликати сильне, але неприємне відчуття, почуття. Болить душа моя, болить,.. Пекучий біль її проймає... (Олександр Олесь, Вибр., 1958, 75); — Чи вже ж таки не можеш уволити мою волю? Я ж тебе ще раз прохаю — не ходи! — мовила молодиця, не відповідаючи на питання, котре наче гострим ножем пройняло її серце (Любов Яновська, I, 1959, 91); Хай би серце вразила стріла, Аніж покора серце пройняла (Микола Бажан, I, 1946, 298); Якщо мене зима пройме до серця, мою весну таємну переможе, мої дивниці-квіти поморозить, то я скажу: ні, я сього не ж діла! Умри, душе, розбийсь, холодне серце, так жить не варт! (Леся Українка, I, 1951, 242); Сльози проймають (проймали, пройняли і т. ін.) кого — хтось плаче від сильних переживань, почуттів. Гіркі сльози проймали мене (Панас Мирний, IV, 1955, 341); Семен Іванович, хоч і того сльози пройняли, та усе-таки не такий смутний (Квітка-Основ'яненко, II, 1956, 345); Сльозою проймає (проймало, пройняло і т. ін.) хто, що кого — хто-, що-небудь викликав (викликало) у когось сльози. — Проповіді так говорить [батюшка], неначе Златоуст. Не то що бабів, а й черствий чоловічий рід сльозою доброти і каяття проймає (Михайло Стельмах, Хліб.., 1959, 508); Страх проймає (проймав, пройняв і т. ін.) кого — хтось дуже переляканий, охоплений жахом. Ось він уже разів зо два упірнув, знесилившись. Тоді нас раптом проймає страх — людина тоне (Юрій Яновський, II, 1958, 17); Темно зробилося, як під кобеняком, за два кроки поперед себе нічого не видно. Страх мене такий пройняв, що ногами з місця не зрушу (Григорій Тютюнник, Вир, 1964, 17); Холодний (циганський) піт проймає (проймав, пройняв і т. ін.) кого — стає холодно кому-небудь, лихоманить когось (звичайно від страху). Часом аж холодний піт проймає, але.. довгий час ніхто нічого не помічав (Леся Українка, III, 1952, 704); Їй.. холодно від шипучого посвисту санчат. — Зосю, циганський піт не проймає тебе? — гукають подруги (Михайло Стельмах, I, 1962, 52); Нігде правди діти, як почув, якає панщина у пеклі на тих, хто то повісті, то усякі ледащі книжки пише, так мене аж циганський піт пройняв (Квітка-Основ'яненко, II, 1956, 252).

4. перев. недок., перен. Сповнювати собою що-небудь, стаповити основну особливість чогось. Риси нової свідомості проймають радянську народну творчість (Максим Рильський, III, 1956, 152); Ідеї народності, любові до свого народу проймали діяльність всіх кращих, прогресивних українських письменників і журналістів (Матеріали з історії української журналістики, 1959, 20); Твори Маяковського є прикладом гострої агітаційної спрямованості; вона проймає і вірші, надруковані в українській радянській періодичній пресі (Історія української літератури, II, 1956, 63).

Словник української мови: в 11 томах. — Том 8, . — Стор. 191.

Коментарі (0)