Словник української мови

ПРОКАТУВАТИ 1, ую, уєш, недок., ПРОКАТАТИ, аю, аєш, док.

1. перех. Возити когось на чому-небудь або в чомусь для розваги, на прогулянку; катати. Офіцери налагодили санки, позапрягали тройки коней, з мальованими дугами, з брязкалами, з дзвониками, і раз по обіді позабирали всіх знайомих міських дам і повезли прокатувати в ліс (Нечуй-Левицький, III, 1956, 141); — Ось я куплю мотоцикла, а ти візьмеш і прокатаєш її у Новоселицю чи й до Тернової (Василь Кучер, Трудна любов, 1960, 595).
♦ Прокатувати (прокатати) на вороних кого — не обирати кого-небудь при виборах. Колись, не криюсь, було. З головування не раз скидали, на вороних, як то кажуть, прокатували... (Юрій Яновський, II, 1954, 222).

2. неперех., рідко. Швидко проїжджати повз кого-, що-небудь.

3. перех., перен., розм. Гостро критикувати когось привселюдно, на зборах, у пресі тощо; протягувати. Прокатати в газеті.

4. тільки док., перех. Катати якийсь час.

ПРОКАТУВАТИ 2, ую, уєш, недок., ПРОКАТАТИ, аю, аєш, док., перех.

1. Вирівнювати, розгладжувати за допомогою котка;
//  Уторовувати, роблячи гладким, рівним (про шлях). Коні бігли дружно. Польова дорога була рівненька, добре уторована, ніби її важкими котками прокатали (Колгоспник України, 10, 1960, 22).

2. спец. Обтискувати і витягувати щось за допомогою обертових валків. Скло відливають, прокатують, пресують, витягують. З нього роздувають вироби, як мильні пузирі (Наука і життя, 10, 1961, 26).

3. спец. Обробляти метал або металевий сплав пропусканням між обертовими валками прокатного стану. Метал можна прокатувати як в гарячому, так і в холодному стані (Методика викладання фрезерної справи, 1958, 180); Прокатники прокатали напругі, тверді листи (Ярослав Шпорта, Запоріжці, 1952, 32); Добре відомо, що зливки металів можна прокатати у лист такий тонкий, що збоку його буде майже не видно (Знання та праця, 9, 1967, 23).