ПРОХАРЧАТИ, чу, чиш, перех. і неперех., розм. Док. до харчати. З острахом зиркає [Брезяну] на мідні кульки телефону, що висить у кутку. Ось-ось.. в трубку прохарчить голос жандармського офіцера (Михайло Чабанівський, Балканська весна, 1960, 78); Невідомий щось прохарчав чи простогнав (Дмитро Ткач, Жди.., 1959, 21); — Іррод! Стерво! — прохарчав Григорій і знов люто ударив Левка (Михайло Стельмах, I, 1962, 558).