ПРОХАРЧУВА́ННЯ, я, сер.
1. Дія за значенням прохарчувати, прохарчовувати і прохарчуватися, прохарчовуватися. Щодня кухарі різали воли та вівці на прохарчування цієї дикої, але гордовитої шляхетської орди (Нечуй-Левицький, VII, 1966, 21); Старий уже був Грицько Вересай і виходив на люди тільки теплої пори, та й то в базарний день, щоб заробити дещицю на прохарчування (Федір Бурлака, О. Вересай, 1959, 3).
2. Те, чим харчуються; їжа. Ця частина городян [плебейство] невпинно поповнювалась за рахунок обезземелених селян, що тікали від поміщицького гніту і шукали в містах роботу і прохарчування (Історія УРСР, I, 1953, 159).