ПРОХАТИ, аю, аєш, недок., перех. і неперех. Те
саме, що просити 1, 2, 4, 5. Як тому не дати, хто вміє
прохати! (Українські народні прислів'я та приказки, 1963, 309); На все, що її
прохала мати,.. вона одмовляла: — Я хочу Якова бачити!
(Марко Вовчок, I, 1955, 215); Старий поважний Фірлей сам
поїхав прохати Єремію прилучити своє військо докупи
(Нечуй-Левицький, VII, 1966, 257); Чи ти послала, Вірунечко,
книжки Горькому, про які я прохав тебе? (Михайло Коцюбинський,
III, 1956, 334); Дітвора.. прямує до річки. — Мамо, і я
побіжу з ними, — прохає Ксеня (Михайло Стельмах, I, 1962, 517);
— Білі голуби літають.. Був би, думаю, і я голубом,
полетів би матері прохати, щоб забрала мене звідси...
(Григорій Тютюнник, Вир, 1964, 31); Матінко кохана!.. Прохаю вас,
серце, не застуджуйтеся і не турбуйтеся нічим дуже
(Михайло Коцюбинський, III, 1956, 148); Душа його прохала волі;
молоді сили — простору (Панас Мирний, I, 1949, 212); У кожду
хату вона вступає, На дівич-вечір дружок збирає;
І до Оксені заходить в хату, — Теж на весілля її
прохати (Леся Українка, I, 1951, 322); Раз увечері татка прийшли
прохати до вмираючого (Гнат Хоткевич, I, 1966, 68); — Грицьку,
братику! Чого це я прийшов до тебе? — Кажи. —
Прийшов прохати в старости (Панас Мирний, I, 1949, 354);
Венера зачала благати І за Енеєчка прохати, Вулкан йому
щоб допоміг (Іван Котляревський, I, 1952, 208).
Поради (ради) прохати — те саме, що Поради
просити (див. порада). Зібрав Тарас козаченьків — Поради
прохати (Тарас Шевченко, I, 1963, 44); Коли піп з гостем
посідали на лавках у хаті,.. Тихович оповів свою пригоду
та прохав ради (Михайло Коцюбинський, I, 1955, 225); Прохати
порятунку див. порятунок; Прохати пробачення
(пробачити, вибачення, вибачити) — те саме, що Просити
пробачення (пробачити, вибачення, вибачити) (див.
просити). Прохаю вибачити за клопоти, що чиню Вам
так часто (Михайло Коцюбинський, III, 1956, 227); Прохати [у бога]
смерті див. смерть.
♦ Прохати Христа ради; Прохати милостині
(милостиню) — те саме, що Просити Христа ради; Просити
милостині (милостиню) (див. просити). Стала [Явдошка]
по дворах ходити, прохати Христа ради... (Панас Мирний,
I, 1949, 234); Той дідусь був собі зовсім каліка, та ще й
німий, і йшов по селам прохати милостині (Квітка-Основ'яненко,
II, 1956, 230); Прохати слізьми (сльозами) див. сльоза.
Словник української мови: в 11 томах. — Том 8, 1977. — Стор. 336.