Словник української мови

ПРОХАТИ, аю, аєш, недок., перех. і неперех. Те саме, що просити 1, 2, 4, 5. Як тому не дати, хто вміє прохати! (Українські народні прислів'я та приказки, 1963, 309); На все, що її прохала мати,.. вона одмовляла: — Я хочу Якова бачити! (Марко Вовчок, I, 1955, 215); Старий поважний Фірлей сам поїхав прохати Єремію прилучити своє військо докупи (Нечуй-Левицький, VII, 1966, 257); Чи ти послала, Вірунечко, книжки Горькому, про які я прохав тебе? (Михайло Коцюбинський, III, 1956, 334); Дітвора.. прямує до річки. — Мамо, і я побіжу з ними, — прохає Ксеня (Михайло Стельмах, I, 1962, 517); — Білі голуби літають.. Був би, думаю, і я голубом, полетів би матері прохати, щоб забрала мене звідси... (Григорій Тютюнник, Вир, 1964, 31); Матінко кохана!.. Прохаю вас, серце, не застуджуйтеся і не турбуйтеся нічим дуже (Михайло Коцюбинський, III, 1956, 148); Душа його прохала волі; молоді сили — простору (Панас Мирний, I, 1949, 212); У кожду хату вона вступає, На дівич-вечір дружок збирає; І до Оксені заходить в хату, — Теж на весілля її прохати (Леся Українка, I, 1951, 322); Раз увечері татка прийшли прохати до вмираючого (Гнат Хоткевич, I, 1966, 68); — Грицьку, братику! Чого це я прийшов до тебе? — Кажи. — Прийшов прохати в старости (Панас Мирний, I, 1949, 354); Венера зачала благати І за Енеєчка прохати, Вулкан йому щоб допоміг (Іван Котляревський, I, 1952, 208).
 Поради (ради) прохати — те саме, що Поради просити (див. порада). Зібрав Тарас козаченьків — Поради прохати (Тарас Шевченко, I, 1963, 44); Коли піп з гостем посідали на лавках у хаті,.. Тихович оповів свою пригоду та прохав ради (Михайло Коцюбинський, I, 1955, 225); Прохати порятунку див. порятунок; Прохати пробачення (пробачити, вибачення, вибачити) — те саме, що Просити пробачення (пробачити, вибачення, вибачити) (див. просити). Прохаю вибачити за клопоти, що чиню Вам так часто (Михайло Коцюбинський, III, 1956, 227); Прохати [у бога] смерті див. смерть.
♦ Прохати Христа ради; Прохати милостині (милостиню) — те саме, що Просити Христа ради; Просити милостині (милостиню) (див. просити). Стала [Явдошка] по дворах ходити, прохати Христа ради... (Панас Мирний, I, 1949, 234); Той дідусь був собі зовсім каліка, та ще й німий, і йшов по селам прохати милостині (Квітка-Основ'яненко, II, 1956, 230); Прохати слізьми (сльозами) див. сльоза.