ПРОХОДЖУВАТИ, ую, уєш, недок., рідко, ПРОХОДИТИ, ходжу, ходиш, док.
1. перех. Долати певну відстань, ходячи.
2. тільки док., неперех. Ходити якийсь час. Поки ті гроші заробив, Я годів зо два проходив По Чорноморії, по Дону... (Тарас Шевченко, II, 1963, 20); Мені вже було дев'ять років. Цілу зиму проходив до школи (Євген Кравченко, Квіти.., 1959, 86); Попросився [Оксен] до Бовдюга за помічника і проходив за сівалкою до самого обіду (Григорій Тютюнник, Вир, 1964, 79); * Образно. [Уляна:] Все життя ви проходили навшпиньки (Олександр Довженко, I, 1958, 364).
3. перех., розм. Ходячи з певною метою, витрачати (гроші). — Хай карбованця проходжу, хай два, або й усі п'ять... а земля все-таки моя! (Панас Мирний, II, 1954, 145).