ПРОХОЛО́ЛИЙ, а, е. Який прохолонув. Він допив прохололий чай і відставив склянку (Андрій Головко, II, 1957, 449); Батько, заклавши руки за спину, стояв коло прохололої печі (Леонід Первомайський, Невигадане життя, 1958, 121); Димком припахує прохололе Вечірнє повітря (Петро Дорошко, Літа.., 1957, 22); * Образно. На обрії димка, закурена хмара Запоною пада на синь прохололу (Микола Бажан, II, 1947, 176).