в означеннях
Тлумачення, значення слова «прокладати»:

ПРОКЛАДАТИ, аю, аєш, недок., ПРОКЛАСТИ, аду, адеш, док., перех.

1. Класти, розташовувати що-небудь у певному напрямку, протягуючи вздовж чогось. Я люблю людей своїх. Люблю будівників, каменярів, різноробів, що копають рови, що ставлять бетонні заводи над заплавою Дніпра, хлопців, що шпунти забивають, прокладають велетенські труби по ландшафтах (Олександр Довженко, III, 1960, 471); Заклопотані зв'язківці вже прокладали кабель кудись вперед (Олесь Гончар, III, 1959, 167); З правого берега німці До толу проклали шнур, Він хитро захований в греблі Між виступів і амбразур (Микола Нагнибіда, Пісня.., 1949, 119);
//  Будувати, споруджувати що-небудь уздовж чогось, просуваючись через щось, від одного пункту до іншого. Від входу до центрального майдану парку прокладають головну широку алею (Озеленення колгоспного села, 1955, 51); Народе мій! Сади в пустині ти посадив, проклав мости. З тобою в далі солов'їні мені судилося іти (Володимир Сосюра, Солов. далі, 1957, 163); Через Дар'яльську ущелину російські солдати проклали Воєнно-Грузинську дорогу, яка коштувала багато праці й жертв (Історія СРСР, II, 1957, 128).

2. Утворювати, залишати за собою дорогу, слід, стежку і т. ін., йдучи, їдучи тощо. Я, обвішаний гранатами і патронами, ходив з партизанами непролазними лісами, прокладав у нетрях стежки та дороги (Юрій Збанацький, Мор. чайка, 1959, 129); Ресорний візок на гумових шинах легенько покотився, прокладаючи за собою м'яку колію (Олесь Гончар, III, 1959, 166); Крізь снігові замети й кручі іде, спішить веселий дід [мороз]. А на путі — ліси дрімучі, де лиш зайці проклали слід (Наталя Забіла, У.. світ, 1960, 26); Никонові довелося прокласти до річки між камінням стежку (Олесь Донченко, II, 1956, 24);  * Образно. Сонце грає у хвилях, прокладає золоту доріжку (Юрій Збанацький, Сеспель, 1961, 59); Дружба порвалася, і зрада між ними проклала зміїні стежки (Оксана Іваненко, Великі очі, 1956, 128);
//  у сполуч. із сл. борозна. Залишати за собою слід, орючи, розпушуючи землю сільськогосподарським знаряддям. Коли Микула прокладав ще одну борозну понад лісом, де корчі випирали із землі, кінь його раптом зупинився (Семен Скляренко, Святослав, 1959, 260); З червоним прапором трудящі селяни прокладали першу артільну борозну (Хлібороб України, 11, 1967, 1); Виступав першим Петро Кожухар і сказав, що він поїде в Казахстан, бо не може у ці дні не сісти за кермо трактора і не прокласти борозни на цілині (Микола Зарудний, Світло, 1961, 49);  * Образно. Тридцять років прокладає Михайло Чабанівський нові борозни на літературній ниві, тридцять років ділиться з читачем своїми радощами, мріями, болючими тривогами (Вітчизна, 2, 1964, 202);
//  у сполуч. із сл. ручка, розм. Викошувати смугу шириною у змах коси. Шістнадцять косарів узяли коси, вперше на віку стали на спільний лан. Першим пішов, прокладаючи ручку, бригадир Семен Новак (Іван Цюпа, Назустріч.., 1958, 353).

3. перев. у сполуч. із сл. дорога, шлях, путь і т. ін. Рухатися, просуватися вперед, усуваючи якісь перешкоди на своєму шляху, розчищаючи, звільняючи шлях від кого-, чого-небудь. [Річард:] Геть! Розступіться, дайте шлях!.. (Кидається крізь юрбу, прокладаючи собі дорогу до дверей) (Леся Українка, III, 1952, 85); Час іде, а з ним все стає зужите І нетривале. Так ріка міняє звичайне ложе, Прокладає путь.. рівну (Микола Зеров, Вибр., 1966, 366); — Може, сокирами доведеться в деяких місцях прокладати собі шлях (Олесь Донченко, II, 1956, 22); Він спробував пробитися наперед, але хоч як шарахалися люди від його хропучого коня, він не зміг прокласти собі дороги (Зінаїда Тулуб, Людолови, I, 1957, 5); Наш танк проклав дорогу для піхоти, крізь дріт колючий виламав прохід (Іван Гончаренко, Вибр., 1959, 164);
//  перен. Відкривати для інших можливість доступу кудись, здійснюючи перший політ, плавання і т. ін. Над вічними льодами, Над Північним океаном, В гострій птичій далині, Прокладають путь сувору Молоді аеронавти (Максим Рильський, II, 1960, 79); Спадкоємці горді предків мрійночолих, ми рвемось за обрій, вище хмар і гір.., І земний Гагарін у космічних колах рейс проклав небесний, в плетиві сузір [сузір'їв] (Микола Терещенко, Серце.., 1962, 21); Закономірно, що країна перемігшого соціалізму першою відкрила еру використання атомної енергії для мирних цілей, першою проклала шлях у космічний простір (Програма КПРС, 1961, 14); Недалекий той час, коли космічні кораблі, якими управлятиме людина, прокладуть міжпланетні траси до Місяця, Марса, Венери (Літературна газета, 8.VIII 1961, 1);
//  перен. Створювати сприятливі умови для кого-, чого-небудь, для досягнення чогось; допомагати кому-небудь досягти чогось. Скорбна доля наша, Людей, що прокладають новий шлях Будущини, відвічні скали ломлять, Обвалюють відвічнії запори (Іван Франко, XIII, 1954, 194); [Ганна Андріївна:] Трьом поколінням я прокладала стежку в життя. Я виховувала в них найвеличніше почуття — любов до людини і вірність своєму народу, Вітчизні (Юрій Мокрієв, П'єси, 1959, 132); Про те, як прокласти шлях до щастя, не один писав філософ. Але жоден з них не зміг розв'язати цього питання (Павло Тичина, III, 1957, 300); Знищивши капіталістичний лад в одній з найбільших країн світу, Великий Жовтень проклав цим стовповий шлях до нового життя всьому людству (Комуніст України, 12, 1966, 58).
Прокладати (прокласти) дорогу (шлях) до серця див. серце; Прокладати (прокласти) собі дорогу (стежку, шлях і т. ін.): а) домагатися певного становища в суспільстві, добиватися певних успіхів у житті. Воздвиженський не любив науки, не поважав її, мав її тільки за спосіб прокласти собі стежку в житті (Нечуй-Левицький, I, 1956, 375); б) здобувати визнання у кого-небудь, проникати в якесь середовище. Слабими струмками [до революції] .. прокладало на Україні собі дорогу до читачів літературне живе українське слово (Питання походження української мови, 1956, 17); Нове прокладає собі шлях, чимраз більше входить у практику (Хлібороб України, 10, 1965, 24).

4. спец. Накреслювати на карті напрямок руху корабля або літака для визначення його місцезнаходження. «Буревісник» не зменшував ходу. Він тільки йшов зигзагами, про всяк випадок остерігаючись торпеди. Тепер штурман прокладав курс уже не за радіопеленгатором і не на світло пожежі, а за шумопеленгатором (Микола Трублаїні, Шхуна.., 1940, 212).

5. діал. Складати (вірш, пісню тощо). Знаю тілько, що про неї І пісню проклали. Я чув тойді [тоді], на досвітках Дівчата співали (Тарас Шевченко, II, 1953, 54).

Словник української мови: в 11 томах. — Том 8, . — Стор. 199.

Коментарі (0)