в означеннях
Тлумачення, значення слова «проклятущий»:

ПРОКЛЯТУ́ЩИЙ, а, е, розм.

1. часто лайл. Який (якого) проклинають, особливо жорстоко засуджують, особливо сильно ненавидять; ненависний. Вона справді виплакала очі, живучи в тій проклятущій хаті з сином, лютим змієм, і невісткою, гадюкою (Ганна Барвінок, Опов.., 1902, 369); [Бичок:] Ні, вже зарік дам, доки віку мого: не залицятися до того проклятущого зілля, до гаспидських молодиць (Марко Кропивницький, I, 1958, 488);
//  у знач. ім. проклятущий, щого, чол.; проклятуща, щої, жін. Людина, яку проклинають, особливо жорстоко засуджують, особливо сильно ненавидять. О, прокляття проклятущим — за нелюдяність, за зло! Наш народ встає ще дужчим, тільки ж: жертв яких було!.. (Павло Тичина, II, 1957, 197);
//  Який викликає велике роздратування, досаду, надзвичайно сильно докучає кому-небудь. Я був бідний сільський хлопець і ніколи ще на своїм віці не мав олівця, все мусив писати тим проклятущим гусячим пером, котре так страшно капало, бризкало і порскало під натиском моєї руки (Іван Франко, I, 1955, 239); Трохим Іванович ладний був задушити проклятущого пса, який завдав йому стільки хвилювання (Анатолій Шиян, Гроза.., 1956, 204); З дому грошей надсилали все менше й менше: все забирала проклятуща хвороба Василя Опанасовича (Олексій Полторацький, Повість.., 1960, 269).

2. рідко. Те саме, що запеклий 2, 3. — А що, одігріли змію біля свого серця! — гукали перші [селяни].. — Хто ж знаву хто гадав, що таке каторжне задасться, таке проклятуще зародиться?.. — казали ті, що йняли віри [Марині] (Панас Мирний, IV, 1955, 254); [Явдоха:] А очі у нього, — я таки придивилась, — прямо проклятущі! (Марко Кропивницький, II, 1958, 347).

Словник української мови: в 11 томах. — Том 8, . — Стор. 202.

Коментарі (0)