в означеннях
Тлумачення, значення слова «проклинати»:

ПРОКЛИНАТИ, аю, аєш, недок., ПРОКЛЯСТИ, прокляну, проклянеш і рідко проклену, прокленеш, док., перех.

1. Піддавати прокляттю (у 1 знач.) кого-небудь. — Проклинаю тебе, сину, — застогнав дід, — проклинаю на сім і на тім світі (Олекса Стороженко, I, 1957, 343); — Проклинаю тебе, — закричав Панас в агонії, — проклинаю моєю останньою хвилиною! (Юрій Яновський, II, 1958, 179); Люди говорили, ніби її прокляв батько, прокляла мати, прокляв увесь рід (Нечуй-Левицький, II, 1956, 340); — Няньо сказав, коли не прийдеш додому, не підкоришся його волі, то він тебе прокляне! Ти більше не його дитина! (Михайло Томчаній, Жменяки, 1964, 125).

2. Клясти, лаяти, осипати прокльонами кого-, що-небудь, виражаючи різкий осуд, відчай, обурення, ненависть і т. ін. Наймичка невсипуща Щовечір, небога, свою долю проклинає (Тарас Шевченко, I, 1951, 315); Устина побивається за чоловіком і проклинає промисловця, що відібрав у неї господаря (Степан Чорнобривець, Визволена земля, 1950, 10); Отак поспорять [люди], покричать; одні поблагословлять, другі прокленуть тодішні порядки, та й розійдуться (Панас Мирний, I, 1949, 184); Вирве старий Тарас сиве пасмо з своєї чуприни і прокляне і день, і годину, коли народив на ганьбу собі такого сина (Олександр Довженко, I, 1958, 247);  * Образно. ..первісний соціалізм був утопічним соціалізмом. Він критикував капіталістичне суспільство, .. проклинав його.. (Ленін, 23, 1972, 45).
Проклинати слід див. слід 1.

3. тільки док. Клясти якийсь час. Цілу ніч проплакала та прокляла Марина Карповна свого чоловіка (Панас Мирний, I, 1954, 157).

Словник української мови: в 11 томах. — Том 8, . — Стор. 201.

Коментарі (0)