ПРОКОЧУВАТИСЯ, уюся, уєшся, недок., ПРОКОТИТИСЯ, очуся, отишся, док.
1. чим і без додатка. Переміщатися, пересуватися, котячись. Забруднені від самих чобіт до вух, стомлені, Дмитро й Шалва по черзі настеляли, знімали й знову мостили на болоті.. дошки, по яких прокочувалися два колеса й човгав ногами товариш (Павло Автомонов, Щастя.., 1959, 154); Якась птиця зачорніла, мов горошина прокотилася... (Панас Мирний, I, 1954, 180); Колесо приємно пахне гарячою гумою та пилом невідомих доріг, по яких воно прокотилось (Олесь Гончар, Тронка, 1963, 32).
2. також у сполуч. із сл. хвиля. Рухатися силою
течії, вітру і т. ін. Здавалось, налетів девятий вал і
прокотився бурею по морі (Леся Українка, I, 1951, 184); В горах
відгриміли грози, пролилися дощі й прокотилися густі
тумани (Степан Чорнобривець, Визволена земля, 1959, 136);
// перен.
Поширюватися в просторі (перев. про звуки). Глухий
гомін раз у раз прокочується по рядах (Леся Українка, II,
1951, 530); Наче й тихі стояли дуби та клени і ясени,
а все ж над лісом прокочувався таємничий, лякаючий
шепіт (Анатолій Шиян, Баланда, 1957, 229); — Андрій Волик!
Ведіть! — Волик... Андрій... — прокотилось луною.
— Тут... Ось він... (Михайло Коцюбинський, II, 1955, 101); Зметнулась
блискавка, розколола чорну хмару, мов важку крижану
брилу, і вслід прокотився страшний удар грому (Іван Цюпа,
На крилах.., 1961, 245);
// перен. Ставати відомим
широкому колу людей, набувати великого розголосу.
Могутнім громом прокотилися по землі слова «Сну» й
«Кавказу» [Т. Г. Шевченка] (Слово про Кобзаря, 1961,
53);
// перен. Поступово охоплювати когось, щось (про
відчуття, стан і т. ін.). Якась дужа і тепла хвиля
прокочується по всьому тілі (Михайло Стельмах, II, 1962, 172);
Холодний дрож прокотився йому по спині, і мічман
відчув його колючки в пальцях (Василь Кучер, Чорноморці, 1956,
326);
// тільки док., перен. Промайнувши,
зникнути (про відчуття, почуття або їх зовнішній вияв).
По худорлявому обличчю Яремченка прокотилась тінь
здивування, потім тривоги і гніву (Дмитро Бедзик, Дніпро..,
1951, 103);
// перен. Поширюватися десь, серед когось,
у різних місцях (про рух, страйки, демонстрації і
т. ін.). Скрізь по Україні знову й знову прокочувались
народні заворушення (Петро Колесник, Безсмертний Кобзар, 1961,
7); З краю в край республіки, від пролетарських центрів
до найглухіших сіл, прокотилася хвиля червоного
добровольства. З'їзди, конференції в повному складі
відправлялись на фронт (Олесь Гончар, II, 1959, 302); У 1905 році
страйковий рух прокотився могутньою хвилею по всій
Росії (Ленін, 40, 1974, 301); Нова могутня революційна
хвиля прокотилася в багатьох країнах світу в період
другої світової війни і після її закінчення (Комуніст України,
11, 1966, 52).
3. розм. Рухатися по небосхилу (про небесні світила). На схід по небу прокотилася зоря-комета (Іван Ле, Україна, 1940, 197); На сході прокотилася зірка, залишивши за собою світлий слід (Віталій Петльований, Хотинці, 1949, 174).
4. Спадати краплями додолу, литися по чому-небудь (про сльози, піт і т. ін.). По щоках прокотилися гарячі сльози (Іван Ле, Україна, 1940, 307); Скільки сліз По стовбурі стрункому [берези] прокотилось, Аж поки не зронилася остання Німого скону мовчазна сльоза! (Максим Рильський, III, 1961, 170).
5. розм. Те саме, що проїжджати1 1. Коли машини прокочувалися одна мимо другої, сунули [шофери] Михайлові свої амулети: цяцькових мавпочок і веселих звіряток, маленькі підківки, дитячі черевички (Павло Загребельний, Європа. Захід, 1961, 100); Аероплан.. легко торкнувся коліщатами землі, трохи прокотився по майдані й став (Степан Васильченко, II, 1959, 244); Командир дав старт, і машини в стройовому порядку, прокотившись по полю, злітають у повітря (Микола Трублаїні, Шхуна.., 1940, 117).
6. перев. док., розм. Швидко минути, пройти (про відрізок часу). І вже тисяча літ проминула, Моя грудь все ще пільги не чула, Ще так само прокотиться друга І безмірний їх ряд промине (Іван Франко, XIII, 1954, 82); З тії далекої пери.. Багато років прокотилось (Яків Щоголів, Поезії, 1958, 377); Чотири роки прокотилися громовицею над світом — як про все це розказати? (Семен Журахович, Дорога.., 1948, 4).
7. тільки недок. Пас. до прокочувати 1,2.