в означеннях
Тлумачення, значення слова «прокол»:

ПРОКО́Л, у, чол.

1. Дія за значенням проколоти, проколювати 1. При отитах призначається тепло на вуха, робиться, коли необхідно, прокол барабанної перетинки і вводиться пеніцилін (Хвороби дитячого віку, 1955, 53); Про ступінь просмаження узнають з пружності м'яса і кольору соку, що витікає при проколі (Технологія приготування їжі, 1957, 159).

2. Отвір або рана, зроблений (зроблена) чимсь гострим, колючим. Шабельний прокол у спину і кілька рубаних ран на голові, на шиї свідчили про звірячу розправу убивців (Іван Ле, Наливайко, 1957, 412).

Словник української мови: в 11 томах. — Том 8, . — Стор. 204.

Коментарі (0)