в означеннях
Тлумачення, значення слова «проковтувати»:

ПРОКО́ВТУВАТИ, ую, уєш, недок., перех.

1. Ковтаючи, пропускати через стравохід у шлунок; робити ковток. Кит — найбільша тварина нашої планети — годується найдрібнішими планктонними рачками. Він проковтує їх мільярди за день (Наука і життя, 3, 1961, 27).

2. перен., розм. Робити нечутним або непомітним; поглинати. Ні голосу пташини, ні шуму вітру, ні цвіркоту сверщика, навіть стук його [Євгенія] кроків проковтує глуха пустиня (Іван Франко, VII, 1951, 262).

3. перев. у сполуч. із сл. слово, фраза, перен., розм. Говорити нерозбірливо чи не вимовляти нічого. Мотря кілька разів відчиняє уста і знову... проковтує слово (Ірина Вільде, Наші батьки.., 1946, 9).

Словник української мови: в 11 томах. — Том 8, . — Стор. 204.

Коментарі (0)