ПРОКУРО́Р, а, чол.
1. В СРСР та інших
соціалістичних країнах — службова особа, що здійснює нагляд
за точним виконанням законів та підтримує державне
обвинувачення в суді. До розгляду справи в судовому
засіданні народний суд в кримінальних справах
затверджує у підготовчому засіданні обвинувальний висновок,
поданий прокурором (Радянський суд охороняє права.., 1954,
23); Радянський прокурор не має права пройти мимо
будь-якого порушення закону, незалежно від того, хто
вчинив це порушення (Радянська Україна, 6.I 1954, 2); Він добре
розумів логіку і силу доказів прокурора, гарячково шукав
відповіді, переконливої, точної, не знаходив і намагався
виграти час (Вадим Собко, Справа.., 1959, 121); * У порівняннях.
— Не розумію! — Ти, Юлю, наче прокурор (Олесь Донченко,
V, 1957, 338).
▲ Генеральний Прокурор СРСР — службова особа,
що очолює Прокуратуру СРСР. Вищий нагляд за
точним виконанням законів усіма міністерствами і
підвідомчими їм установами.. покладається на
Генерального Прокурора СРСР, призначуваного Верховною
Радою СРСР строком на сім років (Радянський суд, 1951, 22).
2. У капіталістичних країнах та дореволюційній
Росії — службова особа, що провадить кримінальне
переслідування, підтримує обвинувачення в суді, а в ряді
випадків здійснює також адміністративний нагляд.
— Ви взяли мої бумаги? — скрикнув він. — Покажіть
їх прокуророві, — хай він мене винуватить по них,
а не пригадує, що колись було у гімназії! (Панас Мирний, I,
1954, 354); Сакко ім'я вічно житиме в людських думках
і серцях, коли, прокуроре, і ваші кістки, і ваші
кістки, панове судді, зітліють, забуті всіма (Микола Упеник,
Вірші.., 1957, 134).
▲ Товариш прокурора, заст. — помічник, заступник
прокурора. Товариш прокурора все затискав уста та
закочував очі, як жертва (Михайло Коцюбинський, II, 1955, 379).