в означеннях
Тлумачення, значення слова «прокидатися»:

ПРОКИ́ДАТИСЯ, аюся, аєшся, док., рідко. Кидатися (у 2, 4, 6 знач.) якийсь час.

Словник української мови: в 11 томах. — Том 8, . — Стор. 197.

Коментарі (0)

ПРОКИДА́ТИСЯ, аюся, аєшся, недок., ПРОКИНУТИСЯ, нуся, нешся, док.

1. Переставати спати, дрімати; пробуджуватися від сну; будитися, просипатися. Спав [Котигорошко] день, спав ніч, прокидається, — прив'язаний (Українські народні казки, 1951, 96); Вночі прокидаюсь, сідаю на ліжко й напружено слухаю (Михайло Коцюбинський, II, 1955, 231); Прокидається Іванко і до ранку не спить (Антон Хижняк, Д. Галицький, 1958, 133); Гарматій, прокидаючись від напівсну, підтягнув обвислу нижню губу і перелякано зашамкав (Михайло Стельмах, I, 1962, 333); Життя горил має яскраво виражений ритм. Тварини прокидаються у певний час (Знання та праця, 9, 1965, 28); Як стало вже добре темніти, прокинулась сова та як заведе: Гу-у-у!.. (Леся Українка, III, 1952, 482); Прокинувся Вітя рано, коли ще всі спали (Степан Васильченко, Вибр., 1954, 259);  * Образно. Сивий музика узявся за віщії струни. Прокинулись струни, зітхнули і змовкли (Дніпрова Чайка, Тв., 1960, 153);
//  Виходити з стану задуми, запаморочення, апатії тощо; приходити до пам'яті, до розуму. Після мрій чарівних прокидатись мені — Се страшніше від всякої кари (Леся Українка, IV, 1954, 269); Ця думка так підбадьорила Семена, що він зірвався на рівні ноги й прокинувся з задуми (Михайло Коцюбинський, I, 1955, 104); Довго сидів Опанас біля домовини забитого сина.. Лише другого дня прокинувся він від тяжкого заціпеніння й поволі підвівся, так, ніби зважився на щось (Олександр Довженко, I, 1958, 90);
//  перен. Сповнюватися звуками, рухом і т. ін. Місто почало прокидатися: там хвірткою стукнуто, там віконницею гуркотять (Панас Мирний, I, 1954, 65); Портальні прокидалися крани (Леонід Первомайський, I, 1958, 73); На вулицях обізвалася худоба, заскрипіли журавлі, запахло молоком і димом. Почав прокидатися і панський двір (Михайло Стельмах, I, 1962, 396); Дихне вітерець, прокинеться верховіття тополеве, залупотить.. лискучим проти місяця листом і знову в сон (Степан Васильченко, I, 1959, 293); Все трапилося раптово, і фронт одразу прокинувся по всій долині з обох боків, з нашої й чужої сторони (Василь Кучер, Чорноморці, 1956, 351);
//  перен. Відроджуватися, пробуджуватися з приходом весни (про природу). Повесні тане сніг і починає прокидатися земля після зимового сну (Оксана Іваненко, Великі очі, 1956, 100); Прокидається від першого весняного подиху безкраїй степ, щоб незабаром зазеленіти, заквітчатись на всю свою широчінь (Радянська Україна, 19.III 1962, 3); Вже прокинувся і дуб-зимовик, викинувши тендітні жовто-зелені листочки (Іван Цюпа, Три явори, 1958, 18);
//  перен. Лунати, чутися (про звуки). В селі прокидався гомін — якийсь скучний, сердитий. Хрипко озивається худоба, чути короткі, сердиті вигуки, ляскання батога (Степан Васильченко, I, 1959, 311); Ледве починали прокидатися окремі звуки з численного пташиного царства в цім земнім раю (Іван Ле, Право.., 1957, 225); Шум прокинеться у гіллі, заспіва соловей в саду, — це хвала молодій землі, це .. пісні труду (Микола Рудь, Дон. зорі, 1958, 10);
//  перен. Пробиватися крізь щось, ставати видним (про світло, промені тощо). За ялину зелененьку Тихо місяць заховавсь, А в кімнаті огник блимав, Ледве-ледве прокидавсь (Леся Українка, IV, 1954, 126); — Е-е, щось дуже рано прокинулось сонце, — каже дід Улас, дивлячись на небо, — коли б ще дощу не було!.. (Панас Мирний, I, 1949, 157); Ще не прокинувсь Ранковий промінь, .. А на колгоспнім Широкім полі Співа косарка Дзвінкоголосо (Григорій Бойко, Про 17 літ, 1958, 54).

2. перен. Виходячи із стану спокою, застою і т. ін., ставати активним, діяльним. Гей, брати! В кого Серце чистеє, Руки сильнії, Думка чесная, — Прокидайтеся! (Іван Франко, X, 1954, 11); Тільки встиг він [Г. Сковорода] у своїй лекції промовити: весь світ спить, пора прокидатись, як уже накинулись на нього всі чорні сили, всі владу імущі тодішньої Русі (Павло Тичина, III, 1957, 108); Російський народ прокидається до нової боротьби, іде назустріч новій революції (Ленін, 20, 1971, 70); Прокиньмось від рабства, зневолені діти, — Стяг рідний пора піднести! (Павло Грабовський, I, 1959, 154); Власті прокинулися, заворушилися (Гнат Хоткевич, II, 1966, 181);
//  Спалахувати, поширюватися десь (про хворобу, пожежу, війну і т. ін.). Озброїлись наші й погнали полки за полками обороняти австріяка од венгра [венгерця], тушити пожежу, котра то там, то там прокидалася (Панас Мирний, I, 1949, 232); Ніяких зараз не боюсь і дуже серджуся, що мама не хоче мене пускати в Полтавщину до Шури через те, що там де-не-де прокидається холера (Леся Українка, V, 1956, 81); В такім раї чого б, бачся, Старим сумувати? Чи то давнє яке лихо Прокинулось в хаті? (Тарас Шевченко, I, 1963, 310); Прокинувся тиф у селі. Поховали після нового году Дениска (Архип Тесленко, З книги життя, 1949, 73).

3. перен. Проявлятися, виникати (про думки, почуття, стан і т. ін.). «Добра була вона жінка!» — дума він, і туга, тихо підкравшись, щипає його за серце, в душі жаль прокидається: чого Хівря так швидко вмерла? (Панас Мирний, IV, 1955, 230); Забуте, приголомшене різними подіями й новою ситуацією, це почуття ненависті немовби знову прокидалося... (Леонід Смілянський, Зустрічі, 1936, 36); Марія з-під долоні радісно мружиться на засніжений, обсіяний сонцем світ, в ній прокидаються і дівоча легкість, коли душа і голос просяться на поле і луки, і тихий смуток матері (Михайло Стельмах, I, 1962, 221); Наші святі почування, В серці прокинувшись тайно, Джерелом стались кохання (Павло Грабовський, I, 1959, 357); Старе почуття прокинулось в ньому з новою силою (Анатолій Шиян, Гроза.., 1956, 22); «Чи не романтична історія криється за цією допомогою?» — прокинулись поганенькі думки (Михайло Стельмах, II, 1962, 253); Потяг до малювання прокинувся в ньому з такою непереможною силою, що він не залишав фарб і олівців на возі, щоб бути напоготові зробити першу-ліпшу зарисовку (Зінаїда Тулуб, В степу.., 1964, 253);
//  Робитися явним, помітним, виявлятися у комусь, чомусь (про риси характеру, натуру і т. ін.). Щось прикре, дражливе прокидалося в його словах (Леся Українка, III, 1952, 635); — Поламати, потрощити — звідки в людині таке бажання? — Печерний інстинкт, мабуть, час від часу прокидається (Олесь Гончар, Бригантина, 1973, 57); В ньому прокинувся польський патріот (Іван Франко, VIII, 1952, 27); Професійна офіцерська гоноровитість раптом прокинулась, заговорила в ньому (Олесь Гончар, II, 1959, 77);
//  Поставати в уяві, пам'яті. У пам'яті [Мотрі] прокинулись ті давні часи, як на чужім полі на людей жала (Панас Мирний, I, 1949, 242); В душі прокинулись пісні, Старим чуттям зігріті (Леонід Первомайський, II, 1958, 30).
Прокинулася совість див. совість; Серце прокидається (прокинулось, прокинеться) у кого, чиє; Душа прокидається (прокинулась, прокинеться) чия — у кого-небудь виникає почуття кохання, приязні тощо. А серце моє кидається, кидається!.. Се ж воно прокидається! Се ж воно оживає! Нащо він стривожив його? (Ганна Барвінок, Опов.., 1902, 397); В неї прокинулось ще раз серце, прокинулось кохання до Ястшембського (Нечуй-Левицький, II, 1956, 85); Ти не знесеш життя безсилого, Спаде покора, тінь чужа, І в золотій журбі про милого Твоя прокинеться душа (Терень Масенко, Сорок.., 1957, 206).

4. перев. недок., діал. Зрідка зустрічатися, траплятися. Зубожіло село... Обшарпане, обтіпане.. Стали прокидатись де-не-де й злодіячки — новина в Пісках! (Панас Мирний, II, 1954, 106); Степ весь час ніби перекочувався, мінявся на очах. Маячіли десь вдалині, у неглибоких видолинках невеличкі села, .. то там, то тут прокидалися серед квітучих трав зелені, сизуваті лани пшениці (Юрій Збанацький, Сеспель, 1961, 11).

Словник української мови: в 11 томах. — Том 8, . — Стор. 197.

Коментарі (0)