ПРОЛАМУВАТИ, ую, уєш, недок., ПРОЛАМАТИ, аю, аєш, док., перех.
1. Те саме, що проломлювати 1.
У надрах гір проламують [будівники] тунелі, Для
колії зрівняли сірий брук (Петро Дорошко, Єдність, 1950, 52);
Пройти в двері — немислима річ; проламати
муровані стіни — ще більше неможлива річ. Зостається
тільки продухвина (Гнат Хоткевич, I, 1966, 116); — Хто тут
грюкає? — Це я... Семен... Крижиною проламало стіну...
затоплює водою млин (Анатолій Шиян, Баланда, 1957, 61);
// Прорубувати отвір для дверей, вікна і т. ін. [Анушку
(вказуючи на приміщення клубу):] Всередині там
треба розгородити так, щоб вийшов мені кабінет,
вам — казарма, а туди он проламаємо двері і
прибудуємо камеру для ув'язнених (Олесь Гончар, Партиз. іскра,
1958, 8);
// тільки док. Зробити непридатним для
використання, зіпсувати ударами, поштовхами і т. ін.;
зламати. — Гарну дочку викохав Ґудзь. Недаром він
її на запорах держав… Хорошу… Коли б був знав,
проламав би й ті запори та вкрав (Панас Мирний, I, 1949, 375);
Він хоче зробитися незримим, хоче зійти парою, ввійти
в землю або проламати головою двері, щоб тільки тут
не бути (Петро Колесник, На фронті.., 1959, 113).
2. Прокладаючи шлях, дорогу, із зусиллям долати перешкоди. Як узяв той ведмідь дуб'я трощити; такі дуби вергає, що по півтора обіймища! Вергав, вергав, аж утомився — пішов, напився води, як зачав знову ламати!..От-от стежечку проламає! (Український дитячий фольклор, 1962, 151); * Образно. Ми полями і садами Підем вперед, звелить комбат, І проламаєм шлях трудами До ще нових, незнаних дат (Андрій Малишко, III, 1957, 453).
3. тільки док., також без додатка. Ламати якийсь час. Проламати стіну цілий день.