в означеннях
Тлумачення, значення слова «пролітати»:

ПРОЛІТАТИ, аю, аєш, недок. і док., ПРОЛЕТІТИ, ечу, етиш, док.

1. неперех. Летіти, переміщатися в повітрі за допомогою крил в якому-небудь напрямку, над ким-, чим-небудь, повз когось, щось і т. ін. (про птахів, комах тощо). Широкеє поле, широка толока, тільки орлам пролітати (Павло Чубинський, V, 1874, 128); Раптом зупинилися три пташки, що пролітали повз нього (Оксана Іваненко, Великі очі, 1956, 39); Високо в небі пролітали з курликанням журавлі (Анатолій Шиян, Гроза.., 1956, 43); Степ був одноманітний, безмежний, і ніщо не порушувало його тиші, хіба що поскрипування старого ярма, крик воронячих зграй, що з шумом пролітали мимо підвід (Григорій Тютюнник, Вир, 1964, 138); Хіба де довга оса пролетить, погуде, пов'ється над тим місцем і полетить геть (Панас Мирний, IV, 1955, 83); Повзбіч вуха Сич лупатий пролетів (Яків Щоголів, Поезії, 1958, 246); Десь в саду пиляє пилка, пролетіла тихо бджілка (Павло Тичина, II, 1957, 229);
//  Швидко проноситися в повітрі над ким-, чим-небудь, повз когось, щось і т. ін. завдяки певній зовнішній силі (вітру, поштовху тощо). То вітер подме крижаний, то пролетить сніжок (Юрій Яновський, II, 1954, 108); Над лінією окопів пролітали кулі (Іван Ле, Історія радості, 1947, 10); Олов ри пролітали низько над головою (Юрій Збанацький, Сеспель, 1961, 177); Кілька грудок пролетіло межи Тиховичем і Савченком (Михайло Коцюбинський, I, 1955, 205); Гримнув вистріл, і куля пролетіла мимо голови опришка (Гнат Хоткевич, II, 1966, 286);
//  Рухатися, пересуватися в повітрі або космічному просторі в якому-небудь напрямку, над кимсь, чимсь і т. ін. (про літальні апарати). Над будинком «Слово» пролітають в небі літаки (Володимир Сосюра, II, 1958, 8); У повітря підіймається неквапливий поршневий літак ЛІ-2.. Він пролітає над об'єктами — локаторами, радіостанціями (Радянська Україна, 20.VIII 1972, 4); Літак пролетів над аеродромом і зник за лісами (Вадим Собко, Зор. крила, 1950, 19);
//  Летіти у повітрі, космосі в певному напрямку на літальних апаратах (про пасажира, командира корабля або пілота). Він [льотчик] пролітає над тайгою, над широкими ріками (Олександр Довженко, I, 1958, 111); Над селом пролітав славний російський пілот Уточкін (Олександр Ковінька, Кутя.., 1960, 90); Пролітаючи над Південною Америкою, тов. Ніколаєв [космонавт] передав привітання народам Латинської Америки (Радянська Україна, 12.VIII 1962, 2); Він думає, чи то часом не син пролетів, та й розписався тасьмою в небі над рідним вранішнім степом (Олесь Гончар, Тронка, 1963, 14);
//  Проноситися над землею, поверхнею чого-небудь тощо (про вітер, вихор і т. ін.). Вітер без гуку пролітав над селом (Леся Українка, III, 1952, 567); Світило сонце, пролітав вітрець, гойдаючи гілки вишень, яблунь і груш (Іван Сенченко, На Батиєвій горі, 1960, 22); Вихор пролетів над Дніпром (Семен Скляренко, Святослав, 1959, 482);
//  На льоту проникати, проходити через що-небудь, крізь щось. Панські закони — павутиння, в котрім муха плутається, а джміль пролітає (Українські народні прислів'я та приказки, 1963, 134); Вогняні страшні птахи пролітали через будинок, у якому жили Фелікс, Воля і тітка Саша (Юрій Яновський, II, 1954, 33); Ззаду почувся крик: — Розступіться! дайте дорогу! І не встигли ще розступитись, коли крізь юрму пролетіло щось мокре, все у рідкому болоті, захлюпало всіх (Михайло Коцюбинський, II, 1955, 92);
//  Проходити навиліт (про кулю). Нуля пролетіла крізь шапку;
//  Швидко переміщатися в космічному просторі (про небесні тіла). [Дід:] Комету бачив. Пролітала колись отам за хлівом з великим хвостом (Олександр Довженко, I, 1958, 348); Ми народилися, коли селом мала пролетіти вогненна комета (Олександр Ковінька, Кутя.., 1960, 12); Он зірка в небі пролетіла, погасла зірка в вишині (Володимир Сосюра, II, 1958, 75);
//  перен. Поширюватися, розноситися (про звуки, слова і т. ін.). Руфін і Прісцілла проходять за сцену.. Коротке зітхання пролітає по людях. Публіка гучно встає і рушає виходити з цирку (Леся Українка, II, 1951, 544); Недалеко прогриміла підвода, пролетіли чоловічі й жіночі голоси (Михайло Стельмах, II, 1962, 57); — Прапороносці, в голову колони! — пролетіла команда командира полку (Олесь Гончар, III, 1959, 296);
//  перен. Швидко поширюватися (про чутки, новини і т. ін.). Багато-багато перебулося тих днів, поки аж прийшов той день, що по місті новина, як стріла, пролетіла: Кармелюк ранений, Кармелюка везуть! (Марко Вовчок, I, 1955, 369).
Муха пролетить — чутно; Чуть, коли і муха пролетить; Чутно, якби й муха пролетіла — стало дуже тихо. Зібрались. Григорій Павлович і говорить. А всі слухають. Ганна Антонівна в куточку сидять. Муха пролетить — чутно (Юрій Яновський, I, 1954, 27); У хаті стало так тихо, що чуть, коли і муха пролетить (Панас Мирний, I, 1954, 328).

2. неперех. Проїжджати, рухатися у певному напрямку повз кого-, що-небудь і т. ін. на великій швидкості (про транспорт). Близько будинку пролітають трамваї (Іван Микитенко, II, 1957, 176); Було пустельно й тихо навколо, часом пролітав по шосе грузовичок, часом проїздила запряжена кошлатою шкапинкою підвода (Леонід Первомайський, Дикий мед, 1963, 100); Все пролітають поїзди, несуть кудись і щастя, й горе (Володимир Сосюра, Щастя.., 1962, 87); — Бачу, ваша машина вже пролетіла. Ну, я кинув усе і гайда вслід... (Василь Кучер, Трудна любов, 1960, 550); Селом знову, скажено пролетів тарантас (Михайло Стельмах, I, 1962, 624);
//  Проїжджати верхи на великій швидкості; швидко пересуватися завдяки транспортним засобам (про людей). Час од часу з гиком на рисаках пролітають міські тузи, офіцерня, поміщики з повіту (Андрій Головко, II, 1957, 385); Вряди-годи пролітали на мотоциклах посильні чи офіцери зв'язку (Василь Кучер, Чорноморці, 1956, 305); Стихло все; хіба санками Пролетить хто по снігу, Та злегенька полозками Заскрегоче на бігу (Павло Грабовський, I, 1959, 319); Загін розвідників.. пролетів вулицями і зник (Семен Скляренко, Легендарний начдив, 1957, 29); Зловісною бурею пролетів Батий. Багато лиха накоїли татари (Антон Хижняк, Д. Галицький, 1958, 495);
//  розм. Пробігати на великій швидкості у якому-небудь напрямку, повз кого-, що-небудь і т. ін. Перед його очима, наче метелики, пролітали пари (Нечуй-Левицький, I, 1956, 548); Біля них, вигинаючи руки і стан, з розгону пролетіла на підковах Христина (Михайло Стельмах, Хліб.., 1959, 70);
//  перен. Швидко проноситися перед очима (про уявний рух предметів і навколишнього світу, повз які швидко рухається людина). За вікнами вагону пролітав степ (Натан Рибак, Зброя.., 1943, 25); Я дививсь, як далі пролітали І годинам загубив число... (Степан Крижанівський, Калин, міст, 1940, 8); А ліси зеленіли напрочуд мирно, а села, пролітаючи, мигтіли привітно, а шосе блищало в далечінь (Олесь Гончар, III, 1959, 442);
//  перен. Швидко проходити в думці, уяві, свідомості і т. ін. Мені теж не спалося. Все життя моє, недовге й безвітряне, немов у калейдоскопі пролітало передо мною (Юрій Збанацький, Єдина, 1959, 90); Перед ним у круговерті пролітають кілька страхітливих убивств, зв'язаних з ім'ям Апостола Смерті (Михайло Стельмах, II, 1962, 281).

3. перех. і неперех. Долати на льоту якусь відстань за певний відрізок часу. Сарана пролітає в середньому 12—15 км за день (Захист рослин.., 1952, 198);
//  перен. Швидко рухаючись, покривати яку-небудь відстань, долати якийсь простір. Наші хлопці-ковпаківці, соколи, Вашим селам вічну волю здобули, Пролетіли Україну з краю в край (Сто пісень для молоді, 1946, 155); Пролетіли [поїздом] тунель (Олександр Довженко, I, 1958, 40); Скаженим чвалом пролетів [Гнат] усю Троянівку (Григорій Тютюнник, Вир, 1964, 188).

4. неперех., перен. Швидко, непомітно минати (про час). Проліта мій вік, як буйний Вітер понад морем, Бідний долею ясною Та багатий горем (Яків Щоголів, Поезії, 1958, 55); Безхмарна юність проліта, надходять зрілості літа: позаду — твій останній клас, попереду — життя (Микола Упеник, Вірші.., 1957, 77); Невеликії три літа Марно пролетіли... А багато в моїй хаті Лиха наробили (Тарас Шевченко, I, 1951, 351); [Шахтар:] Ці два тижні з вами як один день пролетіли, попрацювали добре (Олександр Корнійчук, I, 1955, 157).

5. док. тільки пролітати, неперех. Проводити якийсь час у польоті. Пролітати цілу добу в космосі.

6. док. тільки пролітати, перех., розм., рідко. Літаючи, пропускати, упускати що-небудь, — Так тобі і треба.., писаря не слухав,.. та, бач, у вирій літав, та сотничество і пролітав (Квітка-Основ'яненко, II, 1956, 220).

Словник української мови: в 11 томах. — Том 8, . — Стор. 217.

Коментарі (0)