в означеннях
Тлумачення, значення слова «пролинути»:

ПРОЛИНУТИ, ну, неш, док., поет.

1. Плавно, легко пролетіти. Пролинув шульпіка, і кури знову зграєю сходяться, сокотять (Панас Мирний, I, 1954, 52); Хмарам навпроти пролинув літак (Петро Дорошко, Єдність, 1950, 3); Чорногуз, мов привид, беззвучно пролинув до ріки (Юрій Яновський, V, 1959, 141);
//  Плавно пропливти (про хмару); пронестися в повітрі (про бурю, вітер і т. ін.). [Русалка:] Вітра обійняти повік не зможе [береза] — він уже пролинув (Леся Українка, III, 1952, 243); Виснажливі суховії вже пролинули над степами (Любомир Дмитерко, Розлука, 1957, 184); Пролинула у небі хмарка біла... (Іван Гончаренко, Вибр., 1959, 198);
//  Прудко пробити (про живі істоти). Далі та далі, пролинувши через квітучу луку, вона [дівчина] піднялась на гору, стала з очей зникати... (Панас Мирний, II, 1954, 71);
//  Швидко переміститися по поверхні чого-небудь (про тінь). Ось у травах побігла, пролинула смуга — То хмаринка маленька спішить до Дніпра (Олекса Ющенко, Люди.., 1959, 112);
//  Поширитися в просторі (про звуки, запахи і т. ін.). Тихий гомін пролинув над юрмищем, але вщух (Олександр Ільченко, Вибр., 1948, 18); Серед присутніх пролинув смішок (Олександр Копиленко, Лейтенанти, 1947, 192); Незрівнянний аромат першого яблука пролинув над світом (Іван Сенченко, На Батиєвій горі, 1960, 22).

2. перен. Раптом і ненадовго з'явитися в свідомості, уяві, очах і т. ін. Думка пролинула, зсунулась тьма, ось уже ясної й сліду нема... (Леся Українка, I, 1951, 271); На хвилину спинилась [мати], і в очах пролинула якась хмарка (Степан Васильченко, Вибр., 1954, 22); Все пролинуло перед очима в одну хвилечку (Гнат Хоткевич, II, 1966, 292);
//  безос. «Ой гаї — пролинуло у нього в голові. — Ци [чи] не колесо млинське я си [собі] на шию вкладаю?» (Гнат Хоткевич, II, 1966, 126).

3. перен. Швидко, непомітно минути (про час, життя, його періоди і т. ін.). [Олена (одна):] Минулося безпечне та світле щастя, мов пташечкою пролинуло, мов вихром пронеслося... (Марко Кропивницький, I, 1958, 451); Ніяково пролинули Годи молодії (Яків Щоголів, Поезії, 1958, 237); Ніколи не забуду, хоч і ціле життя моє пролинуло з тих пір, як нам у класі вчителька звеліла на вільну тему написати твір (Наталя Забіла, Поезії, 1963, 25); На вогких крилах південного вітру пролинув березень з його раптовими відлигами (Василь Козаченко, Сальвія, 1959, 193); Пролинула коротка літня ніч (Яків Качура, II, 1958, 512).

Словник української мови: в 11 томах. — Том 8, . — Стор. 216.

Коментарі (0)