Словник української мови

ПРОЛИВАТИ, аю, аєш, недок., ПРОЛИТИ, ллю, ллєш і рідко ПРОЛЛЯТИ, яю, яєш, док., перех. і без додатка. Ненавмисно, випадково розпліскувати яку-небудь рідину; розливати, розхлюпувати. Як п'є, то не проливає; як б'є, то добре влучає (Номис, 1864, № 11698); Дівчинка проливає сметану на груди і весь час злякано поглядає на чужу тьотю, що сидить на покуті (Григорій Тютюнник, Вир, 1964, 216); Ватага вся повеселіла, Горілка з пляшок булькотіла, Ніхто ні краплі не пролив (Іван Котляревський, I, 1952, 163); Ганна наливає. У неї тремтить рука. [Ганна (до Ромодана):] Пролила... прошу... (Олександр Корнійчук, II, 1955, 332);
//  Примушувати текти, струменіти; лити. Вночі лив дощ, і небо ще не позбулося брудних хмар, що іноді проливали на.. Варшаву свої помиї (Олесь Досвітній, Вибр., 1959, 140); Тече ріка, шумить ріка Велично і розлого, Щоб хвилі молоді пролить До Пушкіна й Толстого (Максим Рильський, III, 1961, 234);  * Образно. Київ тримає кельню в руці, — він у вапні, всякчасно в дії, позводив стояки в ріці, пролляв на мармур багреці, угнув мости вечірні... (Микола Рудь, Дон. зорі, 1958, 47);
//  перен. Випромінювати, поширювати навколо (світло, тепло, звуки і т. ін.). Трава — оксамитно-зелена, і навіть ополудні, коли шаленіюче сонце проливає найбільше тепла, вона все ж зберігає свою незайману свіжість (Анатолій Дімаров, Ідол, 1961, 193); Мужик солодко усміхнувся, закивав головою і, заплющивши очі, пролив у повітря тремтячий струмінь високих нот (Максим Горький, II, перекл. Ковганюка, 1952, 438).
♦ Проливати (пролити) кров див. кров; Проливати (пролити) піт — те саме, що Лити піт (див. лити). Піт солоний пролива [перекладач] — Ну й попалися слова! Аж розпухла голова... (Олекса Ющенко, Люди.., 1959, 234); Скільки поту свого я пролив, Скільки сили я там положив! (Борис Грінченко, I, 1963, 31); Груша росте собі на селі, як їй самій хочеться, а на виноградниках людині треба пролити сьомий піт (Михайло Томчаній, Готель.., 1960, 37); Проливати (пролити) сльози — те саме, що Лити сльози (слізки) (див. лити). Тільки я сердита зроду: Хто задивиться на вроду Чи сунеться цілувать — Буде сльози проливать (Леонід Глібов, Вибр., 1951, 216); Марися сумувала, Мліла, сльози проливала (Леонід Первомайський, Казка.., 1958, 54); Скільки тепер їй доведеться прийняти муки, скільки прослухає докорів, скільки проллє гарячих сліз (Любов Яновська, I, 1959, 35); Скільки сліз пролила [мати] потаємці ночами, коли Вутанька повернулася з Таврії ні дівчиною, ні вдовою (Олесь Гончар, II, 1959, 199); Проливати (пролити) світло (світ, ясність) на що — пояснювати що-небудь, робити щось ясним, зрозумілим. Фольклорно-етнографічні записи Гоголя проливають світло на ті перші джерела, з яких письменник черпав натхнення у своїй творчості (Іван І. Волошин, Наддніпрянські висоти, 1953, 131); Перед тим як почати з ним розмову, що проливала ясність на все, Струк запросив Василька до себе в хату (Агата Турчинська, Зорі.., 1950, 205); Теорія реалізації Маркса пролила світло і на питання про національне споживання й доход (Ленін, З, 1970, 57); Вивчення властивостей античастинок та їх взаємодії з речовиною може пролити світло на гіпотези, що висуваються тепер для з'ясування деяких явищ, спостережуваних у всесвіті (Наука і життя, 12, 1958, 19).