ПРОМАЦУВАТИ, ую, уєш, недок., ПРОМАЦАТИ, аю, аєш, док., перех.
1. Мацаючи, виявляти що-небудь;
перевіряти, досліджувати щось на дотик. Доки гості
вмивалися, Гаврило з Йонькою натягли півкомори
мішків та чемоданів. Йонька хазяйськи промацував їх
пальцями, намагаючись зарані відгадати, що в них є
(Григорій Тютюнник, Вир, 1964, 212); Ще раз появився Федір Іполитович:
заклопотано постукав Черемашка по череву, довго
промацував щось усередині й подався, нічого не сказавши
(Юрій Шовкопляс, Людина.., 1962, 353);
// Відчувати що-небудь
на дотик. Здавалося, не словами звичайними людськими
орудує він, а чимось таким опукуватим і міцним, що
можна промацати пальцями… (Іван Кириленко, Вибр., 1960, 245).
♦ Промацати ґрунт — з'ясувати, уточнити,
перевірити можливість чого-небудь. Мамій вирішив ретельно
промацати ґрунт щодо можливості одруження з
Тетяною (Спиридон Добровольський, Тече річка.., 1961, 220).
2. також без додатка, перен., розм. Спостерігаючи,
уважно придивляючись, створювати думку, уявлення
про кого-, що-небудь. Павло справляв на нього непогане
враження. Однак на перші враження Гмиря не
покладався. При. кожній нагоді все промацував хлопця, чим
він-таки справді дихає, що воно за один (Андрій Головко, II, 1957,
417); Я зрозумів цей погляд, «Кирилівці» через нього
[Козаченкова] мають намір промацати нас (Іван Кулик,
Записки консула, 1958, 168);
// Обстежувати, пильно
оглядати з метою виявлення чого-небудь. Ночами
ворожі броньовики.. промацували степ прожекторами..
Моторошно ставало, коли лежиш, а неподалік ворог
водить по степу своїми електричними очищами, мов
яка-небудь фантастична потвора, що шукає й шукає
жертв (Олесь Гончар, II, 1959, 281);
// У розмові попередньо
з'ясовувати, уточнювати для себе що-небудь. — Може,
ти, Платоне, бригадиром став би? — промацує
Коляда. — Ні, спасибі (Микола Зарудний, На білому світі, 1967, 238).
Промацувати (промацати) очима (поглядом) — дуже
пильно, уважно дивитися на кого-, що-небудь. Він..
ліниво почав торгуватися з Мироном. Під час цього
торгу Данило помітив, як його промацував очима
здоровий дядько (Михайло Стельмах, II, 1962, 156); Редактор
довго промацував Ярослава поглядом (Юрій Мушкетик, День.., 1967,
29); Лукан обома руками розгладив кущики вицвілого
волосся, смикнув себе за коротеньку, недавно відпущену
борідку, рудими очима промацав клас (Юрій Збанацький,
Таємниця.., 1971, 99).