в означеннях
Тлумачення, значення слова «промайнути»:

ПРОМАЙНУТИ, ну, неш, док.

1. неперех. Однокр. до промаяти.

2. неперех. З'явитися на короткий час у полі зору і швидко зникнути. Аж ось знову перед очима промайнув Славко в білому кашкеті (Степан Васильченко, Вибр., 1950, 32); В диму промайнув гайдамацький старшина на гарячому німецькому жеребці (Олександр Довженко, I, 1958, 131); Зігнуті, в чорних свитках постаті промайнули біля засніженого тину і зникли в м'якій ясності передвесняного дня (Михайло Стельмах, I, 1962, 209); В сутінках розчинених дверей промайнуло чиєсь обличчя (Петро Колесник, На фронті.., 1959, 56);
//  перен. На мить з'явитися, відбитися в очах, на обличчі тощо. Парубок швидко озирнув кімнату, подивився на вікна, і щось злякане промайнуло в його очах (Степан Васильченко, Незібрані твори, 1941, 181); В очах його промайнула якась насторожена зацікавленість (Микола Трублаїні, Глиб. шлях, 1948, 37); Ледве помітна усмішка задоволення промайнула на обличчі Кривулі і розтанула в гостренькій чорній борідці (Іван Кириленко, Вибр., 1960, 348);
//  перен. Пронестися в свідомості, уяві тощо. В голові у нього [Гната], мов блискавка, промайнула нова думка (Михайло Коцюбинський, I, 1955, 35); Вони завмерли з порожніми чарками, і минулі аналогії промайнули перед їхніми очима короткими видіннями (Юрій Яновський, IV, 1959, 67); За коротку мить промайнуло перед Данилом недавнє (Олександр Копиленко, Лейтенанти, 1947, 169);
//  безос. Скілько тут [в тюремнім шпиталі] промайнуло образів важкого конання, скілько покапало сліз даремного каяття! (Іван Франко, IV, 1950, 179).

3. перех. і неперех. Пролетіти з великою швидкістю, промчати, пронестися повз кого-, що-небудь, над кимсь, чимсь і т. ін. Над нами з хуркотом промайнув перший табунець чирят, як знак початку вечірнього льоту (Олесь Досвітній, Вибр., 1959, 406); І повз мене в ритмі вальсу промайнула ти з другим (Володимир Сосюра, Вибр., 1941, 263); В повітрі промайнув трос і, розкручуючись, упав на палубу підводного човна (Дмитро Ткач, Жди.., 1959, 15); На повному кар'єрі кіннотники [Котовського] промайнули й повз розкішну.. будівлю біржі (Юрій Смолич, V, 1959, 797);
//  На великій швидкості подолати яку-небудь територію, залишаючи позаду щось. Він став набирати висоту, щоб промайнути зону вогню (Леонід Первомайський, Атака.., 1946, 6); Вони стрілою промайнули кілька вулиць і на великому пустинному майдані побачили дві постаті (Оксана Іваненко, Великі очі, 1956, 27); За переправою полегшено зітхнулось. Промайнули перелісок, виїхали в поле (Олесь Гончар, III, 1959, 358);
//  Пронестися у полі зору того, хто швидко рухається мимо. На калині роса, як невиплакані твої сльози, промайнула у фар золотому, як море, огні… (Володимир Сосюра, II, 1958, 305); Велетенський парк, що з його краси так милувалася Сахно, приїхавши, промайнув за дві-три хвилини (Юрій Смолич, Прекрасні катастрофи, 1956, 64).

4. неперех. Минути, протекти непомітно для кого-небудь (про час, періоди життя і т. ін.). [Дід:] Ах, швидко молодість моя.. промайнула! (Михайло Драй-Хмара, Вибр., 1969, 224); Десятиріччя промайнули, Відсіялись зерно і прах... А наш Фадєєв Віщий, чулий Добром відлунює в серцях... (Микола Нагнибіда, На полі битви, 1974, 95); Заклопотана новими незвичними графіками та нарядами, вона і незчулася, як промайнув день (Яків Баш, На.. дорозі, 1967, 14).

5. неперех., перен., розм. Побіжно окинути (звичайно поглядом) що-небудь. Відтак промайнув [Івоніка] поглядом по полі (Ольга Кобилянська, II, 1956, 183).

6. неперех., перен. Швидко поширитися, рознестися (про чутки). По селу промайнула чутка, що новий учитель уже приїхав (Степан Васильченко, I, 1959, 135).

Словник української мови: в 11 томах. — Том 8, . — Стор. 221.

Коментарі (0)