в означеннях
Тлумачення, значення слова «промчати»:

ПРОМЧАТИ, чу, чиш, док.

1. неперех. Переміститися в просторі з великою швидкістю. Раптом зашуміло гілля по верховітті, а потім і по низу промчав вітер, і не помічена до того хмара оповила все небо (Леонід Смілянський, Крила, 1954, 72); Кулі вдарили по кущах терну в сусідньому чагарнику, вихором промчали по столоченій кукурудзі й зникли за пагорбком (Любомир Дмитерко, Наречена, 1959, 108);
//  Швидко пролетіти (про птахів і літальні апарати). Чирки живою хмаркою промчали (Максим Рильський, II, 1960, 121); Літак промчав над пароплавом, пролетів ще з милю і повернув назад (Микола Трублаїні, Шхуна.., 1940, 264); З незвичайною швидкістю промчали реактивні винищувачі (Вечірній Київ, 3.V 1957, 1);
//  Швидко проїхати (про транспортні засоби). Санки промчали через один поріг, другий, пролетіли кудись вниз у прірву (Іван Сенченко, Опов., 1959, 12); Машина промчала краєм лісу і повернула праворуч (Ярослав Гримайло, Кавалер.., 1955, 12); З свистом і сичанням промчав паровоз, застукотіли колеса вагонів (Петро Дорошко, Не повтори.., 1968, 132);
//  Швидко проїхати (про людей, що користуються транспортними засобами або їздять верхи на конях). На третій день він покинув свій кабінет, під особистою охороною із трьох чоловік промчав на автомашині до свого особняка (Дмитро Бедзик, Дніпро.., 1951, 197); На вороному коні промчав Яків Македон (Анатолій Шиян, Гроза.., 1956, 428);
//  Швидко пробігти. Божевільна з жаху череда ринула повз утікачів і промчала, як лавина (Зінаїда Тулуб, Людолови, I, 1957, 107);
//  Швидко пропливти. Невеличкий військовий корабель промчав швидко, залишаючи за собою розбурханий спінений слід (Микола Трублаїні, Шхуна.., 1940, 15); Плесом промчала курочка (Олесь Досвітній, Вибр., 1959, 413);
//  Швидко, бурхливо протекти. Гірська країна стає руйновищем там, де промчали каламутні потоки, скинуті череватими хмарами (Павло Загребельний, Шепіт, 1966, 219).

2. тільки 3 ос. неперех., перен. Швидко, непомітно минути (про час). Швидко промчала зима (Петро Дорошко, Не повтори.., 1968, 157); Промчали роки... Край мій любий шумить, як сад, в сім'ї новій ... (Володимир Сосюра, Солов. даліг 1957, 90); Хоч і в великих бурях, а промчали чотирнадцять років (Антон Хижняк, Д. Галицький, 1958, 270).

3. перех. Дуже швидко провезти, пронести, перемістити кого-, що-небудь. Крізь ворожий тиск мене промчав Меркурій (Микола Зеров, Вибр., 1966, 274).

4. перех. і неперех. Мчати (у 1 знач.) якусь відстань. — Непорядки на дорозі, — почав сердитись Василь. Промчавши кілька десятків метрів, раптово загальмував (Михайло Томчаній, Закарп. опов., 1953, 42); Павло в одну мить промчав ту відстань, по якій колись ішов нарочито повільно (Василь Кучер, Прощай.., 1957, 74).

Словник української мови: в 11 томах. — Том 8, . — Стор. 239.

Коментарі (0)