в означеннях
Тлумачення, значення слова «променіти»:

ПРОМЕНІ́ТИ, і́є, недок. Випромінювати яскраве світло; світити. Сонечко встало, прокинулось ясне, Грає вогнем, променіє (Леся Українка, I, 1951, 15); Над головами в морозяному повітрі яскраво променіли золотими жучками зорі (Петро Панч, Іду, 1946, 72);  * Образно. Незважаючи на трагічну ситуацію в розвиткові образу, артистка [М. Заньковецька] внутрішньо ніби променіє якимсь сяйвом (Минуле українського театру, 1953, 110);
//  Відбиваючи світло, сяяти; блищати на сонці. Раптом блиснули в мороці вікна соннії будинків, пробудились на хвилину та одразу і загасли, тільки відблиском тремтючим ледве-ледве променіють... (Дніпрова Чайка, Тв., 1960, 184); Над містом променіли золотоголові пам'ятники старовини (Олесь Досвітній, Вибр., 1959, 24); Зірки «Серп і молот» Героїв Соціалістичної Праці променіють на грудях кращих з кращих (Літературна газета, 17.VIII 1950, 1);
//  Пломеніти, майоріти (у 2 знач.). Посеред галявини променіє червоний прапор (Олесь Гончар, Партиз. іскра, 1958, 31);
//  чим і без додатка, перен. Світитися внутрішнім світлом (про очі); блищати, сяяти. Очі козацькі променіли одвагою (Марко Вовчок, I, 1955, 332); Коли о. Василь говорив про дочку, обличчя в нього ставало добрим і сірі очі променіли (Михайло Коцюбинський, I, 1955, 318); Підійшов хлопчина років тринадцяти, якого учитель посвящав у тайни біології, він тримав у замурзаних землею руках якусь в'ялу стеблинку, очі його променіли, мов діаманти (Юрій Яновський, II, 1954, 116); На його молодому обличчі, свіжому з морозу, мов ліхтарі, променіли великі карі очі, обведені синцями (Петро Панч, В дорозі, 1959, 73);
//  перен. Переповнювати душу, серце тощо і передаватися через які-небудь зовнішні ознаки (про радість, щастя, торжество і т. ін.). Вона із подивом і торжеством, яке променіло в її очах, дивилася за вікно (Григорій Тютюнник, Вир, 1964, 452).

Словник української мови: в 11 томах. — Том 8, . — Стор. 226.

Коментарі (0)